Київський поліційний пристав Мусій Стафієвський 1864 року написав п'єсу "Запропащена, або Лихого діла Господь не потерпить". Українською мовою, у п'яти діях. Цей блюститель порядку й раніше "балувався" на дозвіллі літературними вправами, проте твір для театру написав уперше. Запропонував його актору Миколі Милославському, який на той час був художнім керівником і антрепренером міського театру. Проте Микола Карлович не виявив жодного інтересу до п'єси автора в погонах. Бо не хотів ставити в своєму театрі українські вистави.
Тоді Стафієвський узяв інший примірник, поставив на ньому присвяту дружині київського генерал-губернатора княгині Катерині Васильчиковій і надіслав їй рукопис. Жінка, зворушена несподіваною присвятою, щиро подякувала авторові на шпальті офіційної газети "Киевские губернские ведомости". Ще й тепло висловилася на адресу української мови. "Радуюсь, – написала вона, – что наречие ваше мне так понятно, хотя я его никогда не изучала, несмотря на прелесть оного для моего слуха".
Милославський не міг далі ігнорувати п'єсу Стафієвського і змушений був розпочати репетиції. Але вирішив усе одно вчинити по-своєму. Невдовзі на афішній тумбі театру з'явилося оголошення про прем'єру, що відбудеться незабаром. Спочатку публіці покажуть "Запропащену…", а після неї – водевіль "Дядюшкины тайны", який написав київський журналіст Альфред фон Юнк. У тому й була заковика: цей автор скандальних фейлетонів насолив багатьом киянам, і тепер-от вони могли взяти реванш – прийти й провалити водевіль. А заодно – поховати й українську п'єсу.
Розрахунок Милославського був правильний: у день прем'єри в глядацькій залі зібралися не так театрали, як скандалісти. З першої хвилини вистави вони почали свистіти, гупати ногами, голосно сміятися й вигукувати образливі репліки. Не зважали навіть на те, що на сцені показують ще не водевіль Юнка, а "Запропащену…" іншого автора. Актори насилу дограли п'єсу до кінця. Стафієвський увесь час сидів блідий і напівживий. Реакція публіки, здавалося йому, свідчила лише про одне: його твір – бездарний.
Після закінчення "Запропащеної…" на сцені швидко змінили декорації й підняли завісу, щоб розпочати водевіль. Та публіка несподівано зажадала автора. Юнк вийшов з-за куліс на авансцену для поклонів. Чорний фрак, біла сорочка, метелик. Лице випромінювало радість – попередні витівки публіки, вважав, до нього не мають жодного стосунку. Але тут на сцену полетіли гнилі помідори. Один із глядачів, який давно мав зуб на фейлетоніста, стрибнув на сцену й понісся на Юнка з кулаками. Той почав тікати. Ще кілька "театралів" видряпалися на сцену й собі побігли за втікачем. З-за куліс чувся несамовитий крик автора водевілю. Хтось із глядачів спробував захистити Юнка – шарпанина почалася й у партері. Ще мить, і в глядацькій залі всі лупцювали всіх, без розбору.
Суфлер рвонув по поліцейських. Та доки вони прибігли і припинили безлад, багато хто встиг добряче дістати. У результаті генерал-губернатор заборонив постановку з двох п'єс. Микола Милославський потирав руки: таки знайшов спосіб викинути з репертуару українську п'єсу
1 
70
Коментарі
1