Тунельний синдром: страшний сон айтішників

Тунельний синдром вважається 6-ою за поширеністю професійною недугою у світі

Серед найбільш поширених професійних захворювань в наші дні ‒ так званий тунельний синдром. Під цією назвою мається на увазі ціла група станів, що характеризуються болями в руках. Сильні, стійкі хронічні неприємні відчуття не тільки заважають повноцінній роботі, але і в запущених випадках призводять до побутової інвалідності. На щастя, уникнути негативного сценарію подій сьогодні цілком реально - лікування тунельного синдрому проводиться за допомогою безлічі безпечних методів.

Суть і прояви захворювання

Тунельний синдром вважається 6-ою за поширеністю професійною недугою в світі. Йому піддаються всі ті, хто в силу роду діяльності занадто часто й інтенсивно згинає і розгинає зап'ястя неприродним чином. Це - комп'ютерні фахівці, наладчики, ремонтники, перукарі, музиканти і багато інших. Під впливом постійних травмуючих навантажень у людей порушується структура м'язово-кісткового апарату рук. М'які і тверді тканини, отримуючи постійний стрес, можуть запалюватися, затискаючи нерви.

А якщо пацієнт, крім тунельного синдрому, страждає ще й гормональними, метаболічними, інфекційними захворюваннями, має в минулому переломи, деформації рук, то до загальної картини приєднується набряк. Нерви, що в нормі розташовуються в компактних фізіологічних каналах між м'язами, сухожиллями і кістками, стискаються. Порушується їх живлення, і, як наслідок, знижуються функції.

Симптоми захворювання виникають спочатку тільки після роботи, потім - не проходять навіть у спокої. Ось вони:

біль - звичайний, у вигляді поколювання або печіння;
відчуття "повзаючих комашок" і свербіння;
зниження чутливості в кистях, оніміння долонь, пальців;
слабкість, неточність руху пальців, особливо - вказівного і великого.

Діагностика, лікування, реабілітація

Випадки тунельного синдрому належать до компетенції лікарів спеціальностей "ревматологія", "неврологія", "травматологія". Щоб встановити цей діагноз, фахівці можуть використовувати такі методи, як:

візуальний огляд, збір анамнезу, скарг;
спеціалізовані тести (Тінеля, манжеточний, тест піднятих рук, тест згинання кисті), спрямовані на виявлення неприємних відчуттів у пацієнтів при певних діях;
оцінка чутливості тканин і сили м'язів за допомогою спеціальних пристосувань;
аналіз крові - ревматологічні проби (показують можливий аутоімунний тип хвороби);
оцінка швидкості проходження імпульсів по нервах за допомогою електронейро- та електроміографії, рентгена, УЗД, КТ та ін.

Для лікування тунельного синдрому на різних його стадіях застосовуються такі методики, як:

ортезування - фіксація ураженого місця в нейтральному положенні для його розвантаження;
препарати, що активізують кровообіг, зупиняють запалення, розслаблюють м'язи, поліпшують роботу нервів, прибирають набряки;
фізіотерапія - кінезіотейпірування, магнітотерапія, мануальна терапія;
хірургічне втручання. У найважчих випадках лікарі вивільняють здавлені нерви за допомогою висічення навколишніх їхніх тканин.

Операція здатна кардинально поліпшити самопочуття пацієнта і повернути йому функціональність рук. Однак, після неї необхідно проводити грамотну реабілітацію. Коли з кінцівок знімають гіпс, їх починають розробляти за допомогою ЛФК, масажів. Поліпшити кровообіг, прибрати набряки допомагають фізіотерапія та голкорефлексотерапія. Хворий продовжує приймати виписані лікарем препарати і вітаміни.

Профілактика тунельного синдрому

Для тих людей, хто схильний до підвищеного ризику розвитку тунельного синдрому, вкрай важливо пам'ятати про його профілактику. Не допустити розвитку хвороби досить легко. Для цього потрібно просто створити для себе комфортне робоче місце, де руки будуть завжди знаходитися в зручному, природному положенні. Необхідно індивідуально підібрати висоту стільця і столу, габарити клавіатури і т.д. Між сеансами роботи варто періодично влаштовувати гімнастику для кистей, зап'ясть і передпліч. Якщо болі вже з'явилися, важливо відразу почати носити ортези та розвантажити руки, давши їм більше спокою і свободи рухів.