Кров кажана та попіл: назвали вражаючих попередників бинта

17 березня 1845 року англієць Стівен Перрі запатентував еластичний бинт. Він використовується для тугої підтримуючої або компресійної пов'язки.

Перші бинти використовували у Єгипті. На смужки лляної тканини накладали смолу з меду, масла, вина і смол, отриманих з ладану і мірри. Римський вчений Цельс фіксував бинтами губки, просочені оцтом.

У Середні століття під полотно для загоєння ран клали оливковий сік, скипидар, "цілющі води", різні трави, коріння і листя рослин, глину, попіл, землю, сало, свіжозняту шкуру тварини, сальник, плівку яєчної шкаралупи. В особливій пошані була кров кажанів.

До середини XIX ст. Пирогов запровадив практику антисептичний способу лікування ран - промивання ран 3% розчином карболової кислоти і пов'язок з карболізірованної марлі. Марля сприяла посиленню відтоку рідини з ран.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як правильно зупиняти кровотечу: найчастіші помилки

Зараз з'явився гіпсовий бинт - марля пересипана порошкоподібноим паленим гіпсом. Або бинт просочений крохмальним клейстером, який створює фіксуючу пов'язку, але вона повільно твердне.

Включення еластомерних матеріалів в бинт призвело до появи еластичних бинтів, що застосовуються для фіксації розтягувань або бинтування при варикозному розширенні вен кінцівок. Ці види бинтів сприяють перерозподілу навантаження на інші частини тіла, знижують рівень набряклості, мікромасажують тканини для кращої циркуляції крові та лімфи.

Стрічка з високим рівнем еластичності підтримує суглоб у коректному фізіологічному положенні, що значно знижує ризик виникнення розтягувань і вивихів під час фізичної активності. Або для захисту від тромбоутворення. Структура медичного виробу даного виду дозволяє використовувати еластичний бинт багаторазово.

×