"Карантин наблизив нас до максимально природного існування" - Поліна Башкіна

 

"Так приємно навчитися слухати свій організм: коли тобі хочеться спати, коли прокинутися, коли їсти, а коли читати чи писати. Це зовсім новий рівень відчуття себе і свободи. Під час тривалого карантину ми наблизилися до максимально природного існування", - ділиться маркетолог і власниця першого в Україні швейного коворкінгу "Шити легко!" Поліна Башкіна. Вона також розповіла, через які труднощі пройшов за цей вимушений час пасивності її бізнес.

"Найрізноманітніші кризи довелося переживати. Але ця найскладніша, бо в ній присутній колосальний фактор невідомості. Ані ми, ані наші учні не знають, як розвиватимуться події. А коли навколо невідомість, ти не відчуваєш впевненості, не поспішаєш записатися на курси. Є велика категорія людей, які не хочуть ризикувати. Я, наприклад, живу зі старенькою мамою. Тому я щодня ходжу в масці і навіть у симпатичному прозорому щиті, щоб захистити від зараження себе, свою сім'ю та співробітників. Адже я контактую з великою кількістю людей, і щовечора мене вдома зустрічає літня мама. Це серйозне моральне навантаження. Уявіть, щодня доводиться вмовляти натягнути маску на ніс. Іноді складається враження, що людям взагалі не цікаво турбуватися про своє здоров'я та безпеку тих, хто поруч.

Закупила дуже стильні захисні щити для співробітників, намагаюся подати це не як зобов'язання, а як розвагу, додати цьому сексуальності і грайливості. Ми робимо в них селфі і започаткували жартівливу рубрику: впізнай свого викладача. Дихати, звичайно, не зовсім комфортно. Але ж якщо дихається легко, значить, ти ні від чого не захищений. Безпека для нас і для учнів – це пріоритет".

Восени 99 відсотків вірогідності, що буде друга хвиля коронавірусу, каже Поліна.

Сама вона, зізнається, давно не отримувала такого задоволення від життя, як під час карантину.

"Він нагадав мені дитинство, якісь тривалі літні канікули. Хоча це навіть краще, бо зазвичай ти знаєш, коли завершаться вихідні або канікули, а в карантині це була "відкрита дата". Коли ще ми мали змогу забути, яке число на календарі і не дивитися на годинник? Люди скаржаться, що перші кілька днів карантину вони не знали де себе подіти. Їли, пили, спали, дивилися кіно, нічого не робили і відчули, що деградують. Я пару днів теж попрокидалася о 15 чи 16 годині. Почало шкрябати відчуття вини зсередини. А потім я вирішила: це ж так приємно навчитися слухати свій організм: коли тобі хочеться спати, коли прокинутися, коли їсти, а коли читати чи писати. Це зовсім новий рівень відчуття себе і свободи. Ми наблизилися до максимально природного існування. Я маленькою мріяла пожити в режимі собачки: кілька разів на добу засинати і прокидатися, вести зовсім вільний образ життя без графіку. От і під час карантину я спала та їла не тоді, коли це має відбуватися за графіком, я слухала свій організм. Вдалося вийти на інтуїтивне харчування. Без визначених сніданку, обіду й вечері в певний час їси, коли справді хочеться, може, навіть раз на день. Я навчилася відчувати справжній голод і втамовувати його тоді, коли він з'являється, а не тоді, коли потрібно або коли треба перерватися від роботи. Так само і зі сном.

ЧИТАТЕ ТАКОЖ: "10 днів була полонянкою в Індії" - Поліна Башкіна розповіла про екстремальні мандри

Ще одним із плюсів карантину було прийняття себе, коли робиш менше мейк-апу. Спочатку дивишся на себе в дзеркало з острахом, а за тижнів зо два звикаєш до свого натурального вигляду і починаєш собі подобатися такою".

Інтерв'ю з Поліною Башкіною читайте в журналі "Країна".

×