— Коли люди утеплюють вулики пінопластом, то для мене це знущання над бджолами, — говорить 32-річний киянин Дмитро Марченко, інженер-будівельник. — Дід був пасічником і в мене з дитинства особливе ставлення до бджіл. Коли почав будувати свою еко-дачу, то одним із перших поставив вулика. Планую завести бджіл для напівдикого утримання. Відкачувати буду лише стиглий мед восени. Більше для того, щоб радували око мені й дітям.
Перед початком роботи над вуликом перечитав багато літератури про традиційне бджільництво.
— Одним махом захистити від жари та холоду можна за допомогою саману. Постійно жити біля бджіл не можу і тому немає можливості їх закутувати чи розкутувати залежно від погоди, — пояснює. — Спочатку зробив короб із дощок шириною 70 сантиметрів і довжиною 1,6 метра. Обмастив рідко розведеною глиною з піском. Це для герметизації швів та захисту дерева. Зовні зробив опалубку і по ній почав закладати саман.
Робив його із глини і піску — 6:1.
— Залляв водою і домішував солому, доки нею не була вкрита вся суміш. Пробував додавати очерет, але не те. Наносив вручну, відчуття від глини дуже приємні. Зробив два шари з перервою в годину. Разом вийшло 5 сантиметрів товщини. Коли приїхав через тиждень і зняв опалубку, то побачив, що стінки стали дуже міцними. Постукував молотком, аж дзвенить. Зверху зробив дах на завісах. Знизу — відкидне дно. Щоб можна було оглядати, підмор прибирати.
2 
1
Коментарі