— Маю у будинку газовий котел. Планую придбати ще й твердопаливний, використовуватиму їх на зміну. Так зробив сусід. Привіз вантажівку тирси й палить. Каже: і тепло, і вигідно, — розповідає Артур Зимченко, 54 роки, з Вінниці.
— Попит на твердопаливні котли росте. Найчастіше їх установлюють в одній котельні з газовим, — каже консультант центру з обслуговування твердопаливних котлів 43-річний Ігор Крижановський з Умані на Черкащині. — Якщо прилад виготовлений якісно та з хорошої сталі, то служитиме 20 років. Велике значення має виробник. Якщо це малі фірми, то велика ймовірність, що котли роблять із неякісного металу. Фактично брухту. Від фірми, сталі й форми горілки залежить ціна. Котли середнього класу коштують від 5 тисяч гривень. На німецькі ціна починається від 84 тисяч. Але вони оснащені автоматикою й електронікою. Ними можна керувати за допомогою телефону.
Твердопаливні котли тривалого горіння працюють на дровах, тирсі, вугіллі, паливних брикетах або пелетах — спресованих гранулах із деревної стружки чи соломи. За ручної закладки дров вистачає на 4 години, а паливних брикетів — у середньому на 12–15. У котлах з автоматичною подачею палива однієї закладки пелет достатньо на два-три дні.
— Здебільшого палять деревом. Вугілля дороге, хіба що в когось залишилися старі запаси. Як на мене, майбутнє за пелетними котлами. Пелети виготовляють із соломи, соняшникового лушпиння, відходів деревини. Тонна дерев'яних пелет коштує майже 3600 гривень. Із лушпиння — від 2500 за тону. Кількість палива залежить від потужності котла й того, як будинок утеплений.
Твердопаливний котел установлюють у котельні розміром не менш як 7 кв. м із вентиляцією. Підлога — покрита негорючими матеріалами. Відстань від котла до стін має бути не менш як 50 см. Для всіх котлів, крім пелетних, бажано купити додаткову буферну ємність.
— Це вертикальна сталева бочка циліндричної форми, в середині якої накопичується гаряча вода. Туди скидається надлишок тепла, що виробляє котел. І звідти гаряча вода розподіляється по батареям у будинку. Буферна ємність дозволяє контролювати температуру й робить котел безпечнішим — рятує його від перегріву й конденсату. Якщо в міжсезоння включати котел на повну потужність, у хаті буде жарко. Але якщо зменшити потужність, котел "плакатиме" — в середині збиратиметься конденсат і метал гнитиме. За рік доведеться купляти новий. А якщо є буферна ємність, надлишок тепла зберігається в ній.
Підключати котли повинні професійні майстри. Через неправильний монтаж системи обігріву й димаря навіть хороший агрегат не обігріватиме будинок достатньо.
Двотрубна система опалення заощаджує до 30 відсотків тепла
— У сильні морози домашній котел працює на повну потужність. Та в далеких кімнатах усе одно холодно. Виявляється — вся справа в однотрубній системі домашнього опалення, — каже Сергій Ягудін, 47 років, менеджер з продажу сантехніки в миколаївському торговому центрі.
— Доводиться нагрівати теплоносій до 95 градусів. А це небезпечно і непрактично. По-перше, йде перевитрата тепла. По-друге, зношуються котел і труби — і цим знижується термін їх експлуатації. По-третє, такий режим загрожує аваріями — особливо, коли встановлені пластикові труби.
Найпростіше перейти на двотрубну систему. Тоді кожна батарея опалення, крім прямого входу, матиме так звану обратку. В цьому випадку температуру теплоносія можна знизити до 65 градусів. Так заощадимо за опалювальний сезон до 30 відсотків оплати за паливо.
Щоб двотрубна система працювала ефективно, її необхідно додатково обладнати економічними циркуляційними насосами.
8 
35413
Коментарі