Садові шланги ріжуть на частини

— Скупий платить двічі, а я — постійно, — розповідає 50-річний Степан Петрук із села Бобриця поблизу Києва. — Щовесни купую новий шланг і щоосені викидаю. Бо шкодую грошей на якісний.

Має у дворі свердловину із зовнішнім краном. Поливає дерева й городину, приєднуючи шланг. Лежить у дворі до осені.

— Двір — 15 "соток". Тягаю той шланг по всьому обійстю. То перегинається, і вода не тече, то дірки протираються, то собака погризе, то на сонці так розм'якне, що рветься від тиску.

— Якісний шланг служитиме не одне десятиліття, якщо правильно ним користуватися, — каже продавець садового обладнання 27-річний Максим Олефіренко з Києва.

Радить, як обрати і користуватися шлангом.

— Оптимальний для саду — гумовий або каучуковий, двошаровий із міжшаровим армуванням склосіткою, товщиною 3/4 дюйма, — говорить Олефіренко. — Такий не збиває тиск води, не боїться морозу і спеки. На нього можна наїжджати машиною. Дешеві гумопластикові постійно перегинаються, ламаються. Улітку пересихають, узимку перемерзають і тріскаються.

Довгий шланг ріжуть на частини по 8–10 м.

— З'єднують між собою швидкознімними конекторами, — додає Максим Олефіренко. — Берете рівно стільки, скільки треба. Не тягаєте по двору весь рулон. Невеличкі шматки легше змотувати, зберігати.

Не раджу тримати шланг постійно під тиском. Полили газон — вимкнули подачу води. На зиму зі шланга зливайте воду і ховайте в коморі чи гаражі. Конектори краще зберігати в теплі, бо пластик перемерзає і втрачає пружність.

×