— Заїжджаю на стоянку біля дому по кілька разів на тиждень, за будь-якої погоди протягом року. На ній росте трава, але слідів від коліс немає — виглядає як клумба. Побачив таке в Польщі. У мене служить уже чотири роки. Брав не найдешевшу, бо така ламається, — розповідає 39-річний киянин Сергій Войтович. Має будинок у передмісті. На стоянці під мікроавтобус поклав газонну решітку.
Решітки роблять переважно з пластику або бетону. Мають різноманітної форми отвори, обмежені ребрами висотою 5–9 см. У них засипають ґрунт із насінням трави.
— Трава стрижеться у рівень із решіткою, — говорить Сергій Слабоус, 34 роки, директор київської фірми, що продає такі вироби. — Колеса їздять по ребрах, і зелень залишається неушкодженою. Для кожної категорії автомобілів добирають свій матеріал і міцність.
Пластикова решітка легка, не потребує сильного ущільнення основи. Тому вода просочується і не затримується на поверхні. Квадратний метр такої коштує від 180 гривень.
— Бетонні решітки кладуть на основу з піску та відсіву. Мають секції розміром 40 на 20 сантиметрів. Висота ребер — вісім. За "квадрат" треба віддати 183 гривні. До нас люди приїжджають за тротуарною плиткою, але коли бачать решітку — беруть на пробу. Потім добирають більше, — каже менеджер з продажу 44-річна Олена Кузьмук.
50 "квадратів" газонної решітки укладають за годину кваліфіковані робітники. Трамбують поверхню, встановлюють решітки і заповнюють їх родючою сумішшю з насінням трави.
3 
1
Коментарі