— Найкрутіші ковані ворота за два роки перетворяться на страхіття, якщо зекономити на їх фарбуванні чи зробити це неправильно, — каже 37-річний Віталій Коваль із райцентру Маньківка Черкаської області. — Або стануть "болячкою", яку щороку треба вичухувати і малювати наново.
Віталій — електрозварник за фахом. Майже 15 років виготовляє на замовлення ворота, хвіртки, навіси, гаражі, паркани, вольєри для тварин. Використовує кутники, арматуру, профільні труби, готові ковані елементи. Радить, як захистити метал від корозії.
— Сто разів переконався, що старий "совдепівський" метал якісніший, — говорить. — Кутники й труби важче різати, гнути, вони не так швидко іржавіють. Їм нема зносу. По 30 років лежать незахищені на землі і не згнивають. А нова труба із двоміліметровою стінкою за три-чотири роки прогниває в решето.
Виготовлені вироби вичищає від бруду, іржі та варильного флюсу.
— Найкраще — болгаркою із насадкою-щіткою, — розповідає. — Наждачка — минулий вік. Насамперед дорога, не вичищає зі щілин, залишає по собі дрібний пісочок. Ручною щіткою тільки намучишся. А болгарка впорається за хвилини. Головне — зняти верхній рихлий шар, "до кісток" дерти не варто.
Очищену поверхню знежирює розчинником.
— На фарбуванні краще не економити, — продовжує. — Треба змиритися, що це коштує 15 відсотків вартості виробу. І фарбувати якісно, коли виріб можна перевернути, оглянути з усіх боків. Якщо відкласти на потім, корозія почне свою справу. Фарбуй не фарбуй, а "рижики" вилазитимуть, підуть патьоки.
У магазинах продають різні фарби для металу: алкідні, полімерні, акрилові, емалі, каучукові. Є порошкові й молоткові покриття.
— Я перепробував різні, — каже Віталій Коваль. — Нітроемалі та акрилові фарби швидко сохнуть, але довго не служать, лущаться. Щоб покрити порошковою чи молотковою, потрібна спеціальна нагрівальна камера. Великий виріб у таку не влізе. Найкраще служать звичайні емалі. Головне — спочатку вкрити поверхню ґрунтовкою. Краще — двічі, але рідшою, розбавленою. Так вона затече у кожну шпаринку, покриє щільно. Кожен шар має висохнути. Потім пофарбувати, мінімум двічі. Все робити у суху теплу погоду, щоб метал був гарячим.
Емаль розчиняють препаратами, які рекомендує виробник.
— Якщо уайт-спіритом, покриття буде матовим, сольвентом — глянцевим, — розповідає майстер. — Раджу брати перший, а фарбу — матову. Глянцеве покриття виглядає краще тільки спочатку, але на ньому видно всі шпаринки, швидше вигорає на сонці й вітрі. Найпрактичніші кольори: сірий, графітовий, темно-коричневий. Світлі й пастельні тони — маркі, чорний і барви веселки — вицвітають, їх щороку треба перефарбовувати. Ворота неохайні, якщо на них сім-вісім шарів фарби.
Використовує пензлик або фарбопульт.
— Валиком не залізеш у кожну щілинку. Пропущені місця поіржавіють на третій день, — пояснює. — Найзручніше фарбувати пультом, він розпилює тонким шаром, не видно розводів. Але якісний потужний пристрій дорого коштує, а дешеві китайські неощадливі у використанні фарби. Оптимально працювати щіточкою.
Покриває місця порізів профнастилу чи металочерепиці.
— Неушкоджена площина стійка до іржі, а місце відрізу рижіє, — каже Віталій Коваль. — Його мащу змоченим у ґрунті поролоном.
Останні кілька років у магазинах набувають популярності суміші "три в одному" — ґрунт, фарба і захисний лак в одній упаковці. Їх можна наносити одразу на іржу.
— Непогано себе зарекомендували, — каже Віталій Коваль. — Швидко сохнуть, довго служать, не вигорають. Однак рихлу іржу все одно раджу зчищати, нанести мінімум три шари.
Дерев'яні вироби покривають пропиткою
— Дерев'яні бесідки і паркани вже ніхто не фарбує і не лакує, — каже 55-річний Василь Саф'як із міста Свалява Закарпатської області. Виготовляє з дерева паркани, лавки, сходи. — Фарби та лаки віджили себе.
Будь-які фарба чи лак щільно покривають деревину. А це матеріал природний. Він зсихається, розширюється, тріскається. Фарба лущиться, у шпарини заходить волога. Деревина псується.— Зараз використовують лаки-пропитки, — говорить Василь Миколайович. — Вони просочують верхні шари, захищають. Деревина зберігає свої природні колір і структуру. Найкраще зробити це двічі-тричі. І освіжати кожні три-чотири роки. Тоді 15-річний дерев'яний паркан виглядатиме, як новий.
6 
1
Коментарі