— Димар — важлива частина опалювальної системи. Від нього залежить безпека і комфорт власників житла. Найбільш популярні димарі з кераміки, нержавійки і чорного металу. Є модульні, що збираються із частин, — каже менеджер із продажу димарів 33-річний Олег Шпак із Черкас.
Керамічні димарі виготовляють із кераміки і бетону. Середина керамічна, а зовнішня частина — з бетону.
— Має гарантію 30 років, але без проблем прослужить удвічі довше. Не боїться тривалого нагрівання. Не схильний до корозії. Майже не потребує догляду. Завдяки керамічному покриттю на стінках не осідає смола і сажа. Такі димарі встановлюють там, де має бути прямий димохід.
Керамічні секції димової труби мають пристойну вагу, тому важкі в збиранні.
— Конструкцію роблять у формі піраміди. Стики укріпляють бетонним розчином. Діаметр залежить від потужності котла. Такі димарі, м'яко кажучи, не дешеві. Якщо діаметр труби буде 14 сантиметрів, а висота до 5 метрів, коштуватиме понад 500 євро. Та ще й важитиме понад півтонни. Тому керамічний краще встановлювати під час будівництва. В уже зведений будинок — буде проблематично, — говорить Шпак.
Популярніші димарі з нержавіючого металу. Їх виготовляють одностінними і двостінними.
— Одностінні мають товщину від 0,6 до 1 мм. Такі труби застосовують для розміщення усередині будівлі чи каналів із цегли. Двостінні димарі складаються з двох шарів нержавіючої сталі. Між ними є утеплювач, щоб не було конденсату. Нержавіючі труби застосовують для димарів зовні будівлі або усередині дерев'яних споруд. Витримують температуру понад 500 градусів. Використовують не лише в приватних будинках, а й на виробництві. Мають хорошу тягу. Стійкі до корозії. Адже швидкий прогрів труб забезпечує захист від створення конденсату всередині труби. Може служити й 20 років.
Димарі з нержавійки не важкі. Прості в монтажі та обслуговуванні. Мають стовідсоткову вогнестійкість. Тому їх можна встановлювати в будинках із підвищеною пожежонебезпекою.
— Завдяки величезній кількості різноманітних елементів можна створити практично будь-яку конструкцію димаря. Зовнішня труба двостінного димаря може бути ще й цинковою, — каже Олег.
Димарі з чорного металу покривають стійкою до високої температури фарбою.
— Ці труби виготовлені з металу низької якості. Більше призначені для камінів і печей. Легко монтуються, з'єднуються за принципом "труба в трубу". Покриті чорною фарбою. Із нагріванням не міняють кольору. Такий димар можна не ховати за облицюванням. Труба додатково даватиме тепло. Витримує до 100 градусів, — розповідає Олег і додає: — У продажу є ще мідні димарі. За витримкою можуть порівнятися з нержавійкою, але в кілька разів дорожчі. Немає сенсу переплачувати. Хіба що купити в середину приміщення, задля декоративних цілей. Чавунні димарі використовували в радянські часи. Вони дорогі й важкі. Нині є чавунні переходи до камінних топок. Литий чавунний димохід виганяти повністю вийде надто дорого. Завжди кажу, що не зважаючи на якість матеріалу димаря, його треба періодично оглядати. За потреби прочищати. Якщо це неможливо зробити самому, слід запросити спеціалістів. Краще таких, хто має на це дозвіл.
1 
1
Коментарі