Дно садового озера встеляють рекламним банером

Родина Меркулових із села Степанецьке Черкаської області облаштувала в саду декоративне озеро. Роботи виконували самі.

— Усе почалося позаторік, коли купили водяні лілії-німфеї, — розповідає 43-річна Оксана Меркулова. — Зробили для них у саду малі озерця з автомобільних шин. Сподобалося, захотіли заселити й рибок. Облаштували більше озеро з шини від великого трактора. Дно застелили міцною плівкою, напустили воду. Але вона зеленіла, цвіла. Вирішили робити велике озеро.

Подружжя розмітило в саду овал 4 на 5 м. Викопали яму.

— Копали три дні, — продовжує. — Робили сходинками, кожна наступна все глибше. Вийшло п'ять рядів. Найглибша частина озера сягає 1,8 метра.

Дно великих озер не можна застеляти плівкою, бо рветься.

— Почитала в інтернеті, що можна застелити вживаним рекламним банером, він міцніший. Обдзвонювала компанії, казала розміри озера. Ні в кого не було таких великих. Запропонували склеїти з двох менших. Ми погодилися, нам вислали поштою. З відділення ледь дотягли тачкою, бо важкий.

Банер розстеляли майже день.

— Надвечір таки вистелили й почали заповнювати озеро водою. Залили вщерть, а вранці рівень упав на 30 сантимет­рів. Думала, банер дірявий. Виявилося, під тиском води улягався і усідав по краях ями, — говорить Оксана Меркулова.

Краї банера обрізали по периметру озера, заклали великим камінням.

— Їздили в закинутий кар'єр, розбивали брили та привозили машиною.

Береги озера засадили рослинами в горщиках: декоративним очеретом, жовтими і блакитними ірисами, лататтям.

— І заселили озеро рибами, — каже Меркулова. — Першої зими частина загинула. Бо не було аератора, у воді не вистачало кисню. Ми били в льоду ополонки, та це не рятувало. Ще частина загинула, бо навесні не доливали свіжої води, все цвіло.

Наступного року подружжя удосконалило озеро. Встановили аератор, фільтр для води.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

— Аератор брали для великого акваріума, обійшовся майже 300 гривень, — розповідає. — Він справляється. Фільтр зробили самі. Це — звичайна пластикова діжка на 50 літрів, усередині якої лежить поролон. Насос переганяє через діжку воду, намул і сміття залишаються на поролоні.

Зараз у водоймі Меркулових живуть кольорові коропи кої, золоті рибки — комети.

— Наші риби нерестяться, маємо понад 600 мальків, — продовжує. — Продаємо їх. З осені по весну вони перебувають у стані сну. Тому годуємо тільки влітку спеціальним кормом у гранулах. Кидаю по жмені вранці й увечері.

Цьогоріч над озером родина змайструвала мініводоспад.

— Рослини на зиму переносимо в окрему водойму, — додає Оксана Меркулова. — Бо листя опадає, гниє, псує воду.

×