— Останні років п'ять весь куток потерпає від брудної води, — каже 39-річний Федір Мазур із села Гореничі під Києвом. — У всіх є свої свердловини, і у всіх вода геть спаскудилася. Забиває труби, чайники, крани. Пральні машинки й бойлери горять за рік-два, ванни й умивальники жовті від заліза. Ніякі "Доместоси" й "Містери мускули" не беруть.

На вулиці Федора немає централізованого водопостачання. Люди використовують воду з криниць або власних свердловин. Там вона забруднена, містить багато заліза й інших хімічних домішок. Традиційні фільтри механічного очищення не роблять її придатною для споживання.

— І не важливо, свердловина глибиною 30 метрів чи 80, — продовжує Федір Мазур. — Брудні всі водоносні горизонти, більше або менше. Найчистіша була в криницях. Там якось відстоювалася і вивітрювалася. А зараз і колодязі то дощами заливає, то хімія з полів потрапляє.

Кожен із сусідів Федора Мазура вирішував проблему по-своєму.

— Один вибив свердловину понад 100 метрів завглибшки, поставив потужного насоса, — каже Федір Мазур. — Вгатив 50 тисяч гривень. Вода чистіша. Проте аналіз показав, що пити її теж не можна. І для нагрівальних пристроїв жорстка, солей багато.

Другий купив суперкруту фільтрувальну станцію. Обійшлась десь у 70 тисяч гривень. Очищує ідеально, робить майже дистилят. Ніде нема накипу, всі умивальники й унітази біленькі, чайник і пралька — як нові. Але таку воду пити також не можна, бо вимиває з організму мінерали й корисні солі. На технічне обслуговування й різні фільтри для станції щомісяця витрачає не одну тисячу гривень, бо швидко забиваються.

Третій сусід у побуті користується водою із свердловини, а для пиття купує очищену, по гривні за літр. Крани так само жовті, тільки ще з бутлями щотижня возиться.

Федір Мазур зробив комплексний аналіз води. Той показав великий вміст шкідливих елементів. Запитав, які фільтри використовувати, щоб зробити воду придатною для споживання.

— Мені порадили. Але сказали, що дешевше очищати каналізаційні стоки, — говорить Мазур. — З моєю водою доведеться часто міняти картриджі. Шукав інший варіант.

На насосній станції поставив чотири колби, в кожну помістив фільтрувальний елемент — для грубого очищення, тонкого, вугільний і для виведення заліза.

— Вода стала чистіша, для нагрівальних пристроїв підходить, — додає. — Але все одно технічна, пити не можна. Тому в магазині купив модульну станцію очищення, із системою зворотного осмосу й додатковою мінералізацією. Така ставиться у тумбочці під мийкою на кухні. На стільниці є додатковий кран. З основного змішувача тече технічна, а з маленького — для споживання.

Чотири фільтрувальні колби й модульна станція обійшлися у 4 тис. грн.

— На фільтри в рік витрачаю десь до тисячі гривень, — каже Федір Мазур. — Зате спокійний.

— Підмийкові фільтрувальні станції — оптимальний варіант очищення води, — говорить продавець 34-річний Віктор Вівсюк із Києва. — Зроблять якісною лише ту кількість, яка потрібна.

Найпростіша модульна станція зворотного осмосу складається з шести основних елементів. Має три колби з фільтрувальними елементами — два механічні й один вугільний, мембрану зворотного ­осмосу, додатковий фільтр і кран, який ставлять на мийку поряд з основним змішувачем.

— Така система зробить воду практично дистильованою, — каже. — Але раджу брати ще й мінералізатор. Він штучно насичує чисту воду корисними мінералами. З крана тектимуть два види — очищена й мінеральна.

До основних елементів ставлять додаткові комплектуючі.

— Розширювальний бачок треба, щоб не чекати 5–7 хвилин, доки на­дзюрчить каструля, — розповідає Віктор Вівсюк. — Насос підкачки — якщо тиск у системі слабкий. Якщо у воді забагато якогось конкретного хімічного елемента, то ставлять додатковий фільтр саме на нього.

Єдиним недоліком системи називає додаткове споживання води.

— На кожен літр очищеної станція скине ще до 8 літрів брудної в каналізацію, — говорить.

— В Україні немає абсолютно чис­тої й корисної води, — каже киянка 37-річна Христина Войловець. Часто подорожує. Має хворі нирки, тому воду купує в пляшках або фільтрує мобільним пристроєм. Часто брала її на аналіз.

— Водоканали очищують і хлорують воду, — говорить. — Але поки вона дійде до кінцевого споживача, проходить кіло­метри іржавих труб. Водогони скрізь ще радянські або й старіші.

Забруднена вода шкодить ниркам, шкірі, загострює недуги печінки.

Картриджа вистачає на місяць

— Всю молодість їздив по зйомних квартирах, — розповідає дніпрянин 37-річний Андрій Поліщук. — Воду для пиття й приготування їжі брав із крана, але очищував фільтром-чайником.

Коштує майже 200 грн. За 2–3 хв. очищує 2,5–3,5 л води. Універсальний змінний картридж коштує до 100 грн.

— Мені його вистачало на два-три місяці, — каже Андрій. — Якщо родині, то десь на місяць. Є в будь-якому магазині, просто міняється. Раніше були тільки універсальні, а зараз — спеціально для жорсткої води або з великою кількістю нітратів.

Для споживання радить очищувати будь-яку воду.

— Якось розрізав використаний фільтр і жахнувся, — говорить. — Скільки там всякого слизу й осаду. Без фільтрації це все йшло б на мої нирки.

×