60-річний Анатолій Гайдук оздоблює очеретом свій двоповерховий будинок у селі Городище неподалік Рівного. Говорить, що дідівський метод екологічний — найкраще захищає будівлю від сирості та освіжує повітря.
— Не гниє, не горить і не треба витрачати зайвих грошей, — каже Анатолій Павлович. — Я ріжу очерет на озері Басів Кут і на річці Устя. Він тонкий та легкий, і стає золотавий, коли облетить суха оболонка.
Усе подвір'я прикрашене очеретом — альтанка, криниця, літній душ, туалет, гараж у цокольному поверсі та стіни будинку.
— Тут був голий кусок землі — купив його на початку 1990-х. За кілька років звів собі оселю з білої та червоної цегли на 135 "квадратів". Перебрався з Рівного до села. Захопився очеретоплетінням, бо треба було територію облагородити, а сирість вивести. За фахом я — інженер-автомобіліст. Ніяких креслень не робив, усе тримаю в голові.
Плести блоки зі стеблин змусив брак грошей.
— Витрачаюся тільки на капроновий шнур для поєднання стеблин. Його продають у будь-якому господарчому магазині по 4 гривні за невелику в'язку. Її вистачає тільки на 1,5 метра очеретяної панельки.
Сировину заготовляє у морозну погоду після Нового року — тоді стеблини висихають.
— Зрізую серпом по два-три пучки, бо то тяжка робота — спина потім болить та руки. Коротшими стеблинами оплів бетонний колодязь, а з довших зробив альтанку, душ і туалет. Плету з очерету панелі по метру в ширину — це стандартний розмір. Так воно легше потім кріпити, куди треба.
Висота очеретяної альтанки — 180 см. Вхід закритий плетеною ролетою, що піднімається як жалюзі.
— Віконця не робив, і так добре — не хочу людей спокушати. Бо прийдуть до мене гості, вип'ємо по сто грамів, а сусіди пліткуватимуть. А так сидиш — усіх крізь очерет бачиш, а тебе ніхто, — додає. — У бесідці від очерету дуже приємний дух, головний біль проходить на раз. Й очеретяна вбиральня пахне краще, ніж дерев'яна.
Стежка від хвіртки до будинку й альтанки викладена з кругляків дерева, щоб у негоду не вступити в багнюку. Такими встелена і підлога у літньому душі.
— Мені закидають, що в Януковича в "Межигір'ї" таке саме. А я кажу, що невідомо, хто у кого ідею поцупив, — сміється Гайдук.
Попід плетеною верандою на двох грядках у господаря полуниці. Їх господар не встиг обірвати.
Навколо грядки зробив огорожу від курей з порожніх пляшок з-під горілки та пива.
Ззовні стіни особняка на кілька метрів оббив очеретяними панелями. Щоб краще тримало, закріпив тонкими дерев'яними планками.
— Очерет і тримає тепло, як термос. Сонечко нагріло, а в хаті до вечора буде добре. Ніякого грибка нема, комахи не точать, — стукає по стеблах. — Хотів би оплести стіни до самого даху, але не маю грошей, щоб найняти спецтехніку. Драбини на таку висоту не вистачає.
У мене цього року була пожежа — замкнуло в гаражі проводку. Рятувальники гасили і дивувалися, бо очеретяна панелька тільки поплавилася та диміла, але не згоріла. Моя хата мене переживе — очерет має витримати без заміни 50-75 років за будь-якої погоди, аби якісний капроновий шнур був.
На стінах сухі метелики та пташині гнізда
Усередині стіни замість штукатурки Анатолій Гайдук обмазує сумішшю. На півтора-два відра води бере частину глини і чотири частини піску. Кількість рідини залежить від якості глини.
— Це краще, ніж хімія, — відчиняє двері у ванну кімнату. Вона нагадує сауну, бо оббита сосновими панелями.
— Спеціально зробив з нахльостом, а не клав дошки одну в одну. Так воно цікавіше — лежу у воді та розглядаю візерунки на деревині. Кухня оббита очеретяними панелями і зсередини, щоб було тепліше. Замість прикрас на них пришпилені сухі метелики та пташині гнізда. В моїх планах тепер вітальня — щоб посередині стояла дерев'яна колона, як у старовинних палацах. А замість штор на вікна вішаю очеретяні роли.
Коментарі