Мій брат — новоспечений московський революціонер. Виклав в інтернеті своє фото з білими кульками в руках. На них напис: "Меня надули". Стоїть, усміхається. За спиною — проспект Академіка Сахарова. Поруч із ним — ще таких 120 тисяч. Це мітинг за чесні вибори в Росії.
Я перепитую, чи бува не американці заплатили за ці кульки. Він терпляче пояснює мені, що ні. Зовсім не відчуває моєї іронії. Я ж на подібні закиди 2004-го ладна була вчепитися йому в горло. А він отакий-от спокійний. Каже, кульки замовив його начальник — солідний дядько, при статках якого все одно, в якій країні жити. Щось там мало статися, якщо дістало навіть його.
Колегу брата заштовхали в автозак, коли переходив вулицю. Узяли попідруки системного адміністратора, а відпустили вже переконаного революціонера. Він пригадав, що закінчив художнє училище, і від руки за одну ніч намалював із десяток агітплакатів. За 5 хвилин роздав їх біля метро: "Великий Пу був колись молодим і перспективним. А зараз перетворився на супермена і кажуть, коле ботокс", "Бандерлоги проти", "Дякую, Володю, ти зробив усе, що міг. Можеш іти".
Колегу брата заштовхали в автозак, коли переходив вулицю
Про участь у мітингу в соцмережах заявили 60 тисяч людей. Мій брат тішиться, що побачив наживо друзів, з якими не стрічався вже років із 10. Дійсність виявилася значно цікавішою, аніж скайп та ICQ.
Я ладна пробачити всі шпильки, котрі він відпускав сім років тому в бік Майдану. Я тішуся, що він вийшов на вулицю. Це виглядає так, наче він стоїть зі мною на Майдані. А ще у мене суцільне дежавю. На його фото — домашні жіночки з милими усмішками і квітами, бабусі, які пов'язують онукам стрічки, і теперішня поліція, яка теж солідарна з моїм братом. Просто в них така служба.
Я теж маю такі фото. Різниця лише в кольорах і датах.
Пишу на його сторінці у блозі, щоб не виходив на мороз голодний. Прошу, щоб не застудився, щоб грівся чаєм. А він відповідає моїми ж словами: "Як хтось не може вчасно піти, комусь треба вчасно вийти".
5 
1
Коментарі
22