— Вона мені: "У вас недостатньо досвіду!". А я їй — на вашу компанію вистачить! Вона: а нам треба з міжнародною практикою. А я їй тиць під носа краківську "кірочку", та ще й познанський диплом — вибирайте. А тоді вона каже: "Шкода, що ви не блондинка".
Знайома, емоційно сьорбаючи каву, розповідає, як уперше проходила співбесіду в невеликій престижній компанії з трьома англійськими буквами замість назви. У них мобільний колектив, просунутий начальник і представництва по всьому світі. Є можливість професійного росту і часті закордонні відрядження. А там обов'язково знадобилися б Іринині знання англійської, іспанської та ще й німецької зі словником.
Але її не взяли. Мить тому на повторній співбесіді керівник із підбору персоналу, яка найбільше захоплювалася її знанням мов, холодно чеканила:
Цілує дівиці ручки
— Ви дуже хороші для нас, навіщо ми вам? Вам нікуди далі рости. Усього доброго.
Уже півгодини в найближчому кафе я і келишок коньяку до кави намагаємося її розрадити. Не допомагає.
Іра витирає розчервонілого носа. Марно намагається заправити в ґулю руді неслухняні пасма. Вона так часто протирає серветкою запітнілі окуляри, що офіціантка, косо поглядаючи на нас, удруге підносить серветки.
— Ну, може, у них начальник самодур, якщо підбирає персонал за кольором волосся, — знаходжу я. Ірина намагається усміхнутися крізь сльози.
— Ну хіба такий може бути самодуром? — зачаровано киває вона на столик навпроти. За ним елегантний пан з акуратною борідкою пригощається вином із величезного келиха на тонкій ніжці. Білявка, яка з ним, кокетливо поправляє глибокий виріз леопардової блузки.
Пан розплачується за вино і йде, поцілувавши дівиці ручки. Вона допиває вино й набирає номер на айфоні: "Ма, я в команде!".
3 
1
Коментарі
54