— Навіщо ви збили наш літальний апарат над Гвадалахарою? — грізно запитує зелений чоловічок із сузір'я Гончих Псів у школяра-відмінника. Нещасний піонер, викрадений з теплого ліжка задля дослідів, не знає, що відповісти, бо він ще не вчив про Гвадалахару.
Це історія з останніх радянських номерів журналів для підлітків. Із того перехідного періоду, коли ми вже соромилися пов'язувати краватки, у небі й газетах з'явилися перші НЛО, передплата на "Зірку" й "Однокласник" буксувала, а пресі треба було виживати. От дядечки в редакціях за пивом і фонтанували фантастичними історіями.
У спілкуванні з братом із Росії — суцільна Гвадалахара. Він не був піонером, про пиріжок за 5 коп. знає лише з моїх слів. Він оминає теми голоду й репресій, що торкнулися наших баби та діда, але ностальгує за Союзом, якого не бачив.
Ми говоримо про Україну, про Майдан. Я, що маю очі та вуха, і він — російський телеглядач. Перегукуємося з-за барикади, не день і не два. Порозуміння немає.
Він озброюється дурнуватими сюжетами і відстоює їх, як очевидну істину. Ось зараз знову пише мені повідомлення. Уже було про американські спецслужби, про наркотичний чай на Майдані, про Яроша й інших "фашистів". Очевидно, знайшов іще якусь телевізійну страшилку. Інтуїтивно зіщулююся.
— Чому ви спиляли всі дерева на Майдані? — грізно питає.
А я — як піонер на допиті в інопланетян. Звідки ж мені знати, що цього разу вигадав псевдожурналіст Кисельов і його команда?
— Щоб замести сліди, хто стріляв! — підказує йому чорний пропагандист Кремля.
"Навіщо ви збили наш літальний апарат над Гвадалахарою?" — грізно вистукує по мізках, як по клавіатурі, мій персональний зелений чоловічок.
І я, наче школяр-відмінник, знову біжу в Інтернет. Подвитися, що таке Гвадалахара.
5 
1
Коментарі
3