М-і-і-і-шенька

 

Михайликові під 30. На відпочинок їздить з мамою та її подружками. Мама кличе його, розтягуючи перший склад: "М-і-і-і-шенька". Він — пасинок актора Золотухіна і працює у Театрі на Таганці. Тягає декорації.

Михайлик причепився до мене у Чорногорії на екскурсії. Почали говорити про Україну, а закінчили Бандерою і Донцовим. Випросив, щоб накидала йому на електронну пошту патріотичних лінків.

— Оля — украинская националистка, — за мить представляв мене мамі.

Євгенія Станіславівна не виказала жодних емоцій, вийняла 10 євро і веліла:

— Мишенька, угости девочку чаем.

У кав"ярні я відмовилася від чаю на користь кави з молоком і млинців. Заплатила сама. Частину страви згодувала Михайликові — порції у тих краях завеликі.

Увечері він збирався піти з нашою компанією на танці. Натомість надіслав повідомлення: "Я уже покушал и буду ложиться спать". Зранку на пляжі зізнався, що СМС писала мати.

Я уже покушал и буду ложиться спать

Прийшов замотаний у довге покривало. Лепетів щось про УФ-промені, рак і старіння шкіри. Незабаром прибігла мама, теж загорнута у покривало.

Подалися в ресторан на набережній.

— Що ви тут їсте? — скривилася Євгенія Станіславівна.

Киваю на салатик із руколи з бальзаміком, кальмарами і восьминогами на грилі. Корисно, смачно і недорого.

— Но Мишеньке надо мясо! — вона дістає 50 євро і вручає синові на обід.

Михайлик тупцяє коло нас, гортає меню. Раптом схоплюється і біжить купувати гамбургер з лотка на пляжі. Не повертається.

По прильоту до Києва відправляю йому посилання на "Націоналізм" Дмитра Донцова. Отримую СМС-повідомлення: "Извини, у меня есть девушка. Я ее люблю, поэтому нам лучше прекратить общение". Якусь мить почуваюся повною ідіоткою. А потім швиденько наклацую нову есемеску: "Евгения Станиславовна, вы мне очень понравились!" І моментально отримую відповідь: "А ты мне — нет".

×