Ексклюзиви
Вівторок, 18 жовтня 2011 17:06
Ольга Гембік
Ольга Гембік
Ольга Гембік

Цербер Тамара

Деканова секретарка Тамара — одне з найяскравіших вражень студентських років. Не через люмінесцентного кольору спідницю і кофтинки зі стразами. Тамара була основною перепоною поміж нами і деканом. Позаочі її називали Цербером навіть викладачі.

Тамара з усіма поводилася однаково. Стукаєш у двері приймальні — заходиш — вітаєшся. Тамара ще 5 хвилин виклацує по клавіатурі, наче у приміщенні лише вона і комп'ютер. Коли наважуєшся подати голос удруге, роздратовано прицмокує язиком, театрально підводить очі до неба і презирливо кривиться:

— Ожидайтє!

Якось під дверима на декана з годину чекав його батько, який нагодився із села до сина в місто. Звісно, без попередження.

— У вас назначено? Ні? То ожидайтє.

Може, дідусь чекав би довше, аніж годину, якби деканові не захотілося до туалету. Із деканом Тамара була просто квітковий мед. "Чай? Кава? Капучино?" — заглядала в очі. Вправно міняла чашки, носила цукерки й з обов'язками начебто справлялася.

У вас назначено? Ні? То ожидайтє

Якось у відділку ми з колегами писали "на цифру" місцевих правоохоронців. Це було одне з моїх перших завдань на радіо. У коридорі я раптом зустріла заплакану й пошарпану Тамару — у рейтузах, без стразів.

Тамара кинулася до мене, як до рідної. Миттю пригадала не лише курс і групу, а й моє ім'я. Заходилася скаржитися на чоловіка, який знову її побив.

— Якщо треба щось — не соромся, звертайся, — наостанок дружньо підморгнула підбитим оком.

За кілька днів мені якраз було треба. Я тихенько постукала у двері приймальні, привіталася й усміхнулася з порога. Тамара підняла на мене очі, зміряла поглядом, прицмокнула язиком і презирливо скривилася:

— Ожидайтє!

Зараз ви читаєте новину «Цербер Тамара». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

31

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода