Ексклюзиви
Вівторок, 10 червня 2014 16:26
Ольга Гембік
Ольга Гембік
Ольга Гембік

Цар лазні

— Я немножечко раскочегарю? — звертається до сусідів по лаві чоловік років 60. Під схвальні кивання ллє ківш води на гаряче каміння. Відпочивальники турецького готелю у загальній сауні роблять важкий видих — температура миттю підскочила на кілька градусів.

Що ми всі тут східні слов'яни, можна й не перепитувати. Азіати та європейці влітку до сауни не ходять. Особливо, якщо там "кочегарять" і "піддають" росіяни.

Приглядаюся при тьмяному світлі до "кочегара": руді вуса, на пов­стяній шапці напис "Царь бани". Б'ю себе по лобі: 2011 рік, Єгипет, сауна, цей же цар.

— Михаил Николаич, как ваша нога? — питаюся. Бо раптом згадую, як він прикульгував, розливаючи воду. Поранив тоді ногу об корала.

Чоловік із несподіванки впускає ківш. Стає, наче вкопаний. Натомість огрядна жінка на нижній лаві піднімається і неквапом рушає до виходу. Кидає: "Я снаружи подожду", хряцає дверима.

— Ой, как нехорошо получилось, — чеше чоло цар. — Я ведь в Египет с Таней ездил. Вот Валя и обиделась. Ах да, нога уже зажила. След остался.

Крутить п'яткою, демонструє.

Прошу пробачення, що так вийшло. Він махає рукою:

— Не обращайте внимания, Валя всегда ревнивая была. А так женщина хорошая, радушная. Приезжайте к нам в Тюмень, увидите.

— Дякую, краще ви до нас!

— В Киев? Э-э-э… Не уверен. Но спасибо.

На цьому тиснемо одне одному руки. Обіцяю собі, якщо зустрінемося раптом у сауні в Ізраїлі чи Еміратах, про корали і ногу не згадуватиму. А може, й узагалі вдам, що незнайомі. Щоб Валя не ображалася.

Зараз ви читаєте новину «Цар лазні». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода