Вітер зустрів у полі прекрасну Квітку і закохався в неї. Він ніжно пестив кохану, а вона відповідала йому щирою любов"ю — яскравим кольором та духмяним ароматом. Але Вітрові здалося цього замало. Він подумав: "Якщо я дам Квітці всю свою міць, вона обдарує мене чимось іще більшим". Дихнув на красуню з усієї сили. Квітка не витримала і зламалася. Вітер спробував підняти її, оживити. Дихав на неї ніжно, але та в"янула на очах.
— Я віддав тобі всю силу свого кохання, — закричав Вітер, — а ти зламалася! Мабуть, ти не так сильно любила мене, як я тебе! Квітка не відповіла й померла.
Вип"ємо ж, щоб ніколи не сумніватися в коханій людині.
×
![]()
1 
1
Коментарі
1