Пристала самотня горобчиха до неодруженого горобця:
— Ну, скажи, чим ми не пара?
Горобець посумнішав, але запишався:
— Не натякай! Ти — сірість, жодної гарної пір"їнки... Як мені з тобою цілуватися: замість губ — дзьоб?
— А сам ти який?! — образилася пташка.
— Себе не бачу. Але знаю, що позитивний: не п"ю, не курю, аліментів не плачу, жодного разу не був одружений, маю гарний дім.
Не встиг горобець перерахувати свої чесноти, як знизу почувся ніжний голосок:
— Я — твоя мрія. Лети до мене, мій горобчику! Дивися, які в мене губки — бантиком! Дозволяю поцілувати!
Стрибнув горобець униз — і зник із усіма своїми чеснотами в котячій пащі.
Тож вип"ємо, аби наші гідні чоловіки не потрапляли до рота хижачок.
×
![]()
2 
1
Коментарі