Іванко-дурник запропонував Василисі Премудрій вийти за нього заміж. Вона погодилася з однією умовою: якщо раз на рік чоловік відпускатиме її на цілу добу з дому і не вимагатиме звіту.
Іванко-дурник погодився. Відгуляли весілля і стали вони жити в любові та злагоді.
Через рік пішла Василиса Премудра з дому на цілу добу. Повернулася — Іванко мовчить. І на другий рік відпустив дружину. А на третій не витримав — серце не залізне. Вирішив простежити. Пішов тишком-нишком за нею. Зайшли у глухий ліс. Жінка вибрала маленьку галявину й сіла на пеньок. Раптом обернулася змією й люто зашипіла. І шипіла так до ранку. Потім знову стала Василисою Премудрою та пішла додому, до свого Іванка.
Тож вип"ємо за жінок, які шиплять раз на рік, і то далеко від дому.
×
![]()
2 
1
Коментарі