41-річний Юрій Березовський 10 років торгує салом і м"ясом на базарі в Кам"янці Черкаської області. Він знаний у місті м"ясник. Перед святами відпочиває хіба у неділю.
О десятій ранку із сусідом Березовський тягне під гору сани із кабаном десь на 150 кг. Із перерізаного горла тварини скапує кров. Біля хати викладено піддон з дощок, на нього скидають тушу. Юрій розпалює лампу.
— Першим ділом треба шерсть обігнать і здерти верхню шкурку. Як не здерти по гарячому, то довше смалитимеш, та й бензину піде на літру більше. Сало як впечеш, таким воно й буде. Обходимо лампою, потім обшкрябуємо і ще раз повторюємо процедуру.
Далі обколює шилом задню частину туші.
— Якщо не обколеш, то здується. Від тонкої голки теж, а від дуже товстої — надто розірветься. Коли шкіра вкривається жиром, що аж у тріщинах тече, значить, свиня готова.
За 2 год. кабан весь чорний, порепаний і жирний. Березовський береться його припікати над соломою, аби був аромат. Бере півмішка пшеничної соломи, обкладає довкола тушки, підпалює. Де розгоряється, притрушує снігом, аби був лише дим.
— Пшенична найкраща. Пробував і горохову, й сіно — не то.
Потім свиню обмивають водою і розбирають. На годиннику — перша. Тушу розрізають від голови до хвоста. Через горлянку витягують нутрощі. Березовський відтинає ножем невеликий шматок м"яса, кидає в рот.
— Оце смакота. Добрішого м"яса за живе не буває. Смачно ще, коли півкіло свіжини замочити у кип"яченій воді з сіллю, лавровим листом і чорним перцем. Тримати у маринаді не менше доби. Потім нашпігувати м"ясо в прорізах зубчиками часнику, загорнути його у прісне тісто і покласти на жаровню. Запікати з годину. Смакує з хроном і вишневою наливкою.
2 
1
Коментарі