Хмельничанка Наталя Валевська, 25 років, на початку 2004 року стала переможницею телепроекту "Шанс". Згодом записала пісенний альбом, перебралася до Києва. Вона любить українську та японську кухні. Щоб бути тендітною, не їсть тістечок і обмежує вживання алкоголю.
Із Наталею та її чоловіком Володимиром ми зустрілися перед Володимирським ринком. Дівчина з вишуканим макіяжем, у яскравій салатовій майці з глибоким декольте та джинсових бриджах.
— А де продуктовий ринок? — запитує. Оглядається і додає: — На Володимирському ми з Вовочкою вперше. Це як екскурсія.
Дорогою поміж прилавками зізнається, що вдома готує рідко. Хоча раніше (до того, як зайнялася творчістю) охоче пекла торти.
— Часу мало. Харчуємося в ресторанах, фаст-фудах чи кафе. Зараз перейшли на літнє меню: фрукти, овочі, морська капуста, риба, ягоди.
Минаємо овочевий відділ. Співачка запитує, де продається риба.
— Українська кухня у моєму рейтингу — під номером один. На другому — японська, — каже, оглядаючи рибну вітрину з мідіями та креветками. — А є у вас філе судачка? — запитує продавця. Той заперечно крутить головою.
На двох вітринах із копченою рибою теж не знаходимо судака. Наталка обіцяє детально розповісти свій рецепт, і ми повертаємося в овочевий відділ.
— Судак — страва дуже поживна. Шість років тому я співала в ресторані. Там навчилася готувати рибу по-королівськи — з цибулькою, сметанкою, лимоном та м"яким голландським сиром, — розповідає. — Це наша з чоловіком улюблена страва. Готується просто, а виходить смачно.
Щоб додати особливого смаку, кладе розмарин
На подвійну порцію Наталя бере два 200-грамові шматки філе судака. Рибу кладе на дно посудини, посипає нарізаною тоненькими кільцями цибулею, витискає сік із половинки лимона й солить. Аби додати особливого смаку, кладе розмарин. Заливає страву знежиреною сметаною так, щоб риба "заховалася". Перед тим як ставити "короля" в духовку, посипає натертим сиром. Але посудину не накриває кришкою.
— Риба готується 20 хвилин. Готова страва покриється рум"яно-помаранчевою шкоринкою, — каже Валевська.
Чоловік купує кілограм моркви, Наталя вибирає два пучки зелені. Набирає в поліетиленовий пакет кілограм огірків. Між іншим радить класти листя салату та огірки на 10–20 хв. у солону воду, щоб вони не гірчили.
— Люблю добре попоїсти. Інакше не проспіваю концерт. За півтори години до виступу, щоб набратися сил, часто їм судака по-королівськи та салат із помідорів, капусти, огірків, моркви й буряка. Заправляю оливковою олією і вижатим лимоном.
Підходимо до помідорів. Наталя набирає по півкіло жовтих та червоних. Помітивши кабачки, зізнається, що їх не їсть. Так само, як і цвітну капусту, макарони та білий хліб. Щоб тримати фігуру, обмежує себе в тістечках та алкоголі.
— Вовочка, пішли на фрукти дивитися? — минає лоток із купками жовтих динь. — Дыньки пока повременим, они очень сладкие. А знаєте, що їх треба вибирати нігтями? — переходить на українську. — Берете диню, проколюєте шкоринку. Якщо вона добре проколюється, то диня спіла.
Наталя помічає продавця з абрикосами "ананаски". Вони коштують 30 грн за кілограм. Чоловік за прилавком розділяє фрукт надвоє, протягує Валевській одну половинку. Вона пробує і майже не роздумуючи каже: — Супер! Давайте, півкіло.
Щоб збадьоритися і відчувати себе в тонусі, Валевська п"є подвійну каву з корицею.
— Особливо взимку це допомагає, коли сонливість і не вистачає сонечка. Головне — не перепити, бо нервуватимете. Якось так перепила, що слова пісні забула. Та й усього має бути в міру. Як переїси — ходиш із поганим настроєм. Цей стан називаю "колобок".
— А як ставитеся до модного нині вегетаріанства? — запитую.
— Класно! Щотижня по середах і п"ятницях у мене пісні дні. Усі кажуть: що ти робиш, буде мало сил. А я навпаки стаю міцнішою, — протягує на прощання дві стиглі "ананаски".
2 
1
Коментарі