47-річна Лідія Куценко з міста Сміла на Черкащині яблучне повидло в банках накриває капроновими кришками. Перед цим охолоджує, доки зверху не утвориться плівка.
— Яблука вибираю стиглі й "кашковиті". Мию і чищу від шкірки та насіння. На відро нарізаних дольок кладу три кіло цукру. Якщо солодкі, можна на кілограм менше. Як пустять сік, ставлю на плиту. Закиплять, тоді зменшую вогонь. За півгодини на конфорку кладу дві цеглини. Зсуваю, щоб язики вогню не пробивалися до дна миски. Часто помішую, бо пригорить.
Готовність перевіряє в чашці з водою.
— Капнула з ложки. Як не тримається купи, то треба ще варити. Готове розкладаю в стерилізовані банки й залишаю охолонути. Якщо закрити гарячим, на кришці буде роса, — пояснює Лідія Василівна. — Згодом може поцвісти. Мати згадувала, що колись повидло і варення розкладали в макітри й риночки. Ставили в теплу піч, аби схопилося шкірочкою. А тоді накривали лоскутком тканини і так зберігали.
55-річна Зінаїда Ткалич із Черкас у яблучне повидло додає цитруси. На 20 великих яблук бере 10 апельсинів і маленький лимон.
— Очищені дольки яблук, порізані на кубики апельсини і лимон варю до м'якості. Тоді охолоджую й перемелюю в блендері. Додаю два кіло цукру й варю ще з годину. Готове повидло має бути, як мармелад. Розкладаю в стерилізовані банки, що закручуються без ключа металевими кришками.
2 
1
Коментарі