Антон СЛЄПАКОВ, 32 роки, соліст:
Я навчався на філолога. Не довчився півтора року, бо рок-музика мало сумісна з навчанням. У голові були лише: групи, репетиції, струни, пісні, поезія, музика - усе набагато серйозніше за всіляких там докторів наук із їхніми факультативами й лекціями.
Я дуже багато тусувався. Жив у різних містах, ходив на концерти, сейшени, намагався зібрати свій гурт. 13 років тому потрапив до Дніпропетровська - тут і осів.
Якщо хочеш займатися мистецтвом і бути ізольованим, не відволікатися на зайві речі, Дніпропетровськ - ідеальне місто для цього! Це щось на зразок будинку в селі.
Я довго був фронтменом, але завжди цікаво постояти на задній лінії. Це як у футбольній команді: будь-якому польовому гравцю корисно й цікаво постояти на воротах або пограти в захисті, щоб інакше подивитися на гру.
Постійно виникає бажання розвернутися, плюнути й піти з гурту. Але насправді не знаю, що має для цього статися. Мабуть, концерт, після якого публіка скаже: "Хлопці, вимкніть це все! Зніміть гітари й більше ніколи не грайте, адже ви не вмієте". І це має сказати не одна людина, а щонайменше сто, а краще - тисяча. Тільки тоді кожен із нас подумає: "Боже, яка профанація, що ж я всі ці роки робив?".
Мало людей можуть критикувати конструктивно. Пам"ятаю одного войовничо налаштованого хлопця в Севастополі. Накинувся на нас із кулаками: "Навіщо ви крадете всю музику у Rage Against The Machine?". Хотів побити, але наш тодішній барабанщик Вова вмовив його не робити цього.
Комплімент, який надихнув, пролунав торік. Один відомий музикант сказав: "У мене в айподі всього декілька російськомовних платівок. Це Markscheider Kunst, "Кино" Цоя і ваш "Не улыбаются".
Найскладніше після виходу якісного альбому випустити не гірший. Усі кажуть "Криза другого альбому", а коли мене питають "Яким буде ваш новий альбом?", жартую: "У нас криза п"ятого альбому".
Музичній індустрії настав капець. Індустрія звукозапису розвалилася, альбом ніде не видати, грошей тобі за нього не повернуть. Уся музика є в інтернеті, при чому безкоштовно.
2006-го на нашому сайті за бажанням можна було платити за музику: цент за пісню, 10 - за альбом. За півтора року ми заробили $6. Але й ці гроші "згоріли", оскільки ніхто з нас не вміє користуватися WebMoney.
Я завжди чекав запрошення на який-небудь "Блакитний вогник", аби голосно від нього відмовитися, показати, які ми круті й незалежні. Але нас і так ніхто не знає, щоб на "Блакитний вогник" звати.
Усе, що ми робимо, робимо для себе. Чим би ти не займався - розтлумачував якісь істини, писав музику або вірші, все рівно іншому прошарку населення, поколінню це буде нецікаво, незрозуміло і взагалі непотрібно.
×
![]()
5 
35413
Коментарі