"Найкраще ховатися під масивний стіл. Батьки спеціально купили мені такий"

11 березня на північному сході Японії стався землетрус потужністю майже 9 балів. Таких сильних країна не знала 140 років. Після підземних поштовхів нахлинуло потужне цунамі, що затопило понад 2 тис км узбережжя. 10-метрові хвилі навалилися на префектури Фукусіма та Міяґі. Найвищі - 15-метрові - на префектуру Івате. Під водою зникло місто Рікунзетаката, в якому жили 24 тис. людей. Загинули 2,5 тис. осіб, 88 тис. зникли безвісти.

Через землетрус на атомній станції "Фукусіма" прогриміли кілька вибухів. Японська влада повідомляє: рівень радіації у постраждалих регіонах перевищує норму. Людям роздають таблетки з йодом.

Юші САТО, 24 роки, програміст, Дзама:

- Сьогодні в нас відчинили кілька магазинів. Пішов у найближчий, щоб запастися продуктами. Купив кілька 10-літрових пляшок води, вісім кілограмів рису, п'ять хлібин, макарони. Цього мало б вистачити на два тижні, але не впевнений. За день уже з'їв хлібину, зварив упаковку рису. Сиджу вдома, тому продукти йдуть швидше. До квітня в Японії не працюватиме більшість підприємств. Школи відкриють ще пізніше.

Живу на четвертому поверсі. Мене змалку вчили, що від землетрусу треба ховатися, якщо він застає у приміщенні. Найкраще - під масивний стіл. Батьки спеціально купили мені такий. Стоїть на кухні. Дотепер не доводилося під ним укриватися. Цього разу, коли почався землетрус, був поза домом. Взагалі, при перших поштовхах треба якнайшвидше бігти у парк чи на спортивний майданчик. Головне - подалі від будинків.

Тато сховався, а маму в якийсь момент змило. Через переляк у нього сталася цукрова кома

Такеші СЕЙТАКО, 28 років, студент, Мінамісанріку:

- У нас часто траплялися землетруси, тому батьки обладнали будинок із підвалом, у якому можна сховатися. Там завжди є запас води та їжі. Раз на рік мама передивлялася, чи нічого не зіпсувалося. Щоразу ми бігли у сховок, але довго сидіти не доводилося, бо сам будинок витримував.

Тато зателефонував через кілька годин після землетрусу. Каже, як почало трусити, одразу закрилися в підвалі. Телебачення напередодні попереджало про підземні поштовхи, тому вони були готові. Казав, собака вив усю ніч. Тато придумав спеціальну систему подачі повітря на випадок, якщо дім завалиться. Але цунамі він не врахував. Підвал почало заливати через вентиляцію після першої ж хвилі. Мама запанікувала, вони почали вибиратися. Будинок завалився, двері заблокувало. Вони вилізли через вентиляційний люк. Тато сховався, а маму в якийсь момент змило. Через переляк у нього сталася цукрова кома. Зараз він у лікарні в Токіо. Маму поки вважають зниклою без вісти. Тато вірить, що її знайдуть. Але не думаю, що жінка її віку могла вижити.

Нарі ТЕНІШО, 34 роки, візажист, Токіо:

У школі постійно пояснювали, як треба поводитися у випадку землетрусу. До цього предмету ставилися так само серйозно, як до математики чи японської мови. Ми здавали норматив з одягання захисного костюму і заміни фільтрів у протигазі. На "охороні життя" казали: якщо ти опинився у багатоповерховому приміщенні під час землетрусу чи цунамі й не встигаєш вибратися на відкритий простір, то треба бігти під сходи. Бо це - найміцніша конструкція у будь-якій будівлі. Родина співробітниці з узбережжя Міяґі так і зробила. Але вода змила стіну. На них поплив легковий автомобіль. Діти запанікували, відпустили материну руку. Вона бачила, як доньку понесло водою. Сина змогла втримати. Ми не вірили, що вони вижили після такого. Я забирала їх на своїй автівці з центру міста. 28-річна жінка геть посивіла. Вона навіть не чекає, поки знайдуть тіла доньки й чоловіка. У п'ятницю проведемо обряд без попелу.

Орані КАНАРУМА, 44 роки, інженер, Токіо:

Ми були готові до стихійного лиха середньої сили. Будинки будують за спецпроектами, вставляють, зазвичай, спеціальне скло, яке витримує поштовхи. Ніхто не чекав, що цунамі будуть такого масштабу. Не можна нічого придумати супроти хвиль висотою 10 метрів. Ми продовжували працювати у п'ятницю, але почалися перебої з електропостачанням. Сьогодні в офісі електрики також нема. Частина колег їдуть допомагати у постраждалі регіони. Цього тижня на роботу можна не виходити. Дружина працює у пекарні. Вона вийшла, бо в місті й так нестача води і хліба.

Хіроко СЕЙТАКО, 25 років, медсестра, Мінамісанріку:

Люди в лікарнях надзвичайно спокійні. Я боялася, що атмосфера буде дуже напруженою, але потерпілі тримаються добре. Тільки страшно дивитися на тих, хто втратив рідних. Дратують перебої з мобільним зв'язком. У Новій Зеландії завалених під будинками знаходили за дзвінком на телефон. У нас не можеш перевірити, чи вижили твої близькі.

Більше доводиться мати справу з переломами. Хвиля несла на людей меблі, автівки, шматки арматури.

Ейда КАТОНІ, 34 роки, вчитель, Токіо

- Старшокласники поїхали допомагати розбирати завали. Зі ними поїхали також поліцейські із собаками. Діти зорієнтовані на те, щоб насамперед шукати живих. Із правилами школярі чудово знайомі. Перед виїздом провели тренування. Кілька хвилин слід дотримуватися цілковитої тиші, а тоді розбирати там, де почули найменший писк. Хлопці розбиратимуть завали, дівчата працюватимуть на кухнях і з людьми. На собак вони не дуже сподіваються, бо ще трошки, і всі запахи заглушить сморід трупів і зіпсованої їжі. Віруючі допомагатимуть готуватися до похоронів.

Через загрозу нових поштовхів спатимуть не у приміщеннях. Школа виділила також місячний запас продуктів.

Джейсон САЛЛІ, 41 рік, британський рятувальник, зараз працює у Міяґі

- Британських рятувальників вразило, що в містах не оголошували комендантську годину і не ставили поліцейські патрулі, щоб запобігти мародерству. Люди самотужки розбирають завали. Якщо сусіди знаходять вцілілі речі, діляться між собою. Ми ще ніколи не працювали в таких складних умовах. Не можна зорієнтуватися, де шукати тіла зниклих, бо хвилею їх могло занести куди завгодно. Спробували розбирати приміщення дитсадка, але потім зрозуміли, що в цьому немає жодного сенсу. Виявили шестеро дитячих тіл. Спробуємо шукати живих за кілька сотень метрів.

×