Хочемо переїхати в Одесу. В Україні зараз більше перспектив

ЯК МИНУВ 2015 РІК ДЛЯ РОСІЯН

Російський міністр праці Максим Топлін заявив, що за рік зарплати громадян скоротилися на 10 відсотків. Купівельна спроможність – на третину. Економіка падає унаслідок зниження цін на нафту й міжнародні економічні санкції – через анексію Криму й підтримку бойовиків на Донбасі. Топлін каже, що раніше 2018 року ситуація не покращиться

Ігор ОЗЕРЯН, 48 років, власник ресторану, Москва:

– У МЕНЕ КУХАР СПЕЦІАЛІЗУЄТЬСЯ НА СТЕЙКАХ. Ми – заклад середньої цінової категорії. Щойно почалися стрибки курсу, клієнтів поменшало. Зараз виживаємо за рахунок комплексних обідів. Кухар із французькими сертифікатами варить гороховий суп і запікає м'ясо під майонезом. Почуваюся страшенно винним, бо торік йому пропонували роботу в Німеччині, а я не відпустив.

Пармезан, креветки і санкційні овочі не зникли. Але якщо купувати з білоруськими сертифікатами, виходить дуже дорого. Маємо телефони двох постачальників. Вони привозять, скільки треба. Спочатку розвантажувалися вночі, а зараз просто доставляють у закритих ящиках. Інспектору заплатили півтори тисячі доларів – щоб на якийсь час забув про нас.

Нікого не звільняю, але дозволяю шукати ще одну роботу. Це перший рік, коли після новорічних корпоративів не залишають чайових.

Олена ШИЛОВА, 36 років, домогосподарка, Санкт-Петербург:

– ЧОЛОВІК ПОЇХАВ НА ДОНБАС У ЛИСТОПАДІ 2014-ГО. Був постачальником італійської сантехніки. Якраз, коли був стрибок валюти до 60 рублів за долар, купив партію товару для мережі готелів. Але ті не відкрилися. Ніхто цих джакузі і біде не перекупив. У нього накопичилося боргів майже на 400 тисяч доларів. Тоді друг, з яким воювали в Чечні, запропонував поїхати тренувати добровольців. Я була впевнена, що Олексій буде в Ростові. За тиждень подзвонив із Донецька.

Загинув під аеропортом. Тіло його друга передали дружині. Подзвонили мені, щоб теж готувалася до похорону. Але труну не привезли. Я сподівалася, що потрапив у полон. Їздила в Ростов, звідти – в Донецьк. Там мене не зрозуміли і в морзі перенаправили в Дніпропетровськ. Зв'язалася з українськими військовими, які передавали друге тіло. Ті підтвердили: мій Олексій загинув. Мали фото документів і трупа. У Ростові виявилося, що тіло було в них. Але куди поїхало далі, з'ясувати не змогли.

До серпня намагалася добитися якихось до­кументів. Їхній командир у вересні оформив усе як належить. Маю отримати компенсацію. ­Також допомогли закрити борги фірми. Телефонують двоє старих друзів Олексія і більше ніхто.

Найстрашніше – ніхто із сусідів не поспівчував. Я залишилася з трьома дітьми. Намагаюся збути бізнес, але покупців немає. Продала машину й дачу. Коли зберемо всі гроші, переїдемо в Німеччину.

 

Микита ЛОСЄВ, 28 років, програміст, Москва:

– ЗАРПЛАТУ ОТРИМУЮ В ДОЛАРАХ. До останнього часу не відчував, щоб щось змінилося. За рік виплатили кредит, який брали на три. З дружиною зважилися на дитину.

Проблеми почалися, коли китайські партнери м'яко згорнули співпрацю. Пояснили, що бояться подальших санкцій.

У Москві рівень зарплат такий, що люди не дуже відчули кризу. Батьки живуть в місті Міас Челябінської області. Вперше мушу допомагати їм пережити зиму. У мене сестра – інвалід. Щороку має проходити курс ­лікування. 2015-го ціна виросла вдвічі. Хоча замість дорогих імпортних держава закупила дешевші російські ліки. Ті провокують судоми й напади епілепсії. Раніше безкоштовно давали підгузки для дорослих. Цього року є тільки російські. Від них відкривалися виразки. Почав давати рідним щомісяця на тисячу доларів більше.

Лідія ПЕТРОВА, 31 рік, учителька, Нижній Новгород:

– ПОВІСИЛАСЯ СЕСТРА. У 26 років була вагітна четвертою дитиною. Зять – таксист. Мали трохи боргів за комуналку, тричі пропустили платіж за іпотеку. Останньою краплею стало те, що середній дівчинці треба було зробити операцію на ніжці. Зять зараз спивається. Я до себе всіх трьох забрати не можу. Шукаємо серед родичів, хто б опікувався старшим хлопчиком. Він знайшов маму повішеною. Потребує серйозної допомоги.

Максим ДРУЖИНІН, 25 років, сержант, Воронеж:

– ПІДВИЩИЛИ ВИПЛАТИ. Дали однокімнатну квартиру замість кімнати в гуртожитку. Пропонують безвідсотковий кредит на більше житло.

Ціни зросли відчутно. Але треба трішки потерпіти. Та й не все щастя – в грошах.

Роман ТИХОНОВ, 43 роки, державний юрист, Москва:

– БАТЬКО ОТРИМУЄ ПІЛЬГОВІ ПУТІВКИ. Цього року відправили в Крим. Скаржився, що годували дуже бідно. Були проблеми з водою. За українців можна було митися через день. А влітку 2015-го давали раз на тиждень. Пропонували платний душ.

Ми зимували переважно в Таїланді або Індії. Цього року не поїдемо.

Галина НІКОНОВА, 30 років, перукар, Омськ:

– ПОЧАЛА КОНСЕРВУВАТИ. Дітям залишили тільки державні гуртки. Стали більше допомагати батькам. Виявилося, що свекри два місяці не їли м'ясного.

Хочемо переїхати в Одесу. Мені здається, в Україні зараз більше перспектив. Ідею подав свекор, колишній військовий. На своє 65-річчя сказав: "Я уже жил в Союзе. Еще раз не смогу".

Петро ГОЛЬЧАК, 41 рік, фінансовий трейдер, Москва:

– ВЛАДА ЗАЯВЛЯЄ, ЩО ПРИБУТКИ БАНКІВ УПАЛИ В 15 РАЗІВ. Насправді, щонайменше в 20. Кредити майже ніхто не повертає.

Є відчуття, що ставатиме не потроху гірше, а все трісне одразу.

50 АМЕРИКАНСЬКИХ ДОЛАРІВ ЗА БАРЕЛЬ НАФТИ – ТАКУ ЦІНУ ЗАКЛАЛИ У БЮДЖЕТ РОСІЇ НА 2016 РІК. ЕКСПЕРТИ ПРОГНОЗУЮТЬ, ЩО ЇЇ ВАРТІСТЬ КОЛИВАТИМЕТЬСЯ В МЕЖАХ 30–35

×