Двері в туалет були заблоковані сміттям. Ходив у раковину

Понад 16 тисяч будинків у Великій Британії визнали потенційно небезпечними через накопичений господарями мотлох. Хазяї зносять в оселю коробки з-під товарів, застарілу періодику, одяг, поламані речі, посуд, пляшки, обгортки, будматеріали. Таку поведінку психологи називають силогоманією – синдромом накопичення.

Реєстр небезпечних осель ведуть пожежники, щоб у разі загоряння виїжджати туди зі спеціальним обладнанням

– Шість років тому сестра запропонувала працювати з людьми з синдромом накопичування. Пройшла психологічні тренінги. Бо робота вважається біологічно небезпечною – через людські випорожнення, комах, гризунів і сміття на викликах, – розповідає власниця клінінгової компанії 57-річна Даяна Флеттер із Лондона. – Отримали ­контракт із пожежною бригадою та соціальною службою.

Якщо в домі пліснява, гризуни й таргани, житло мають право прибирати лише спеціальні служби. Окремий дозвіл потрібен на утилізацію пляшок із сечею та фекаліями, якщо мешканець не міг дістатися туалету та спорожнявся в них.

 

Першим замовленням був особняк, де чоловік пролежав мертвим понад пів року. За ним мав доглядати старший онук, але в того були проблеми з алкоголем. Брехав братові й сестрі, що зі старим усе добре. Насправді вкрав у нього гроші й не приходив. Одного дня приїхала онука. Не змогла потрапити в дім, бо всередині все було завалено коробками, пляшками й нерозпакованими покупками. Щоб знайти тіло діда, викликали поліцейського пса. На другому поверсі виявили майже 9 тисяч книжок. У кімнатах було 340 картин. Деякі дорогі, але погризені мишами. Гризуни знищили й костюм за 2 тисячі фунтів. Мотлох вивезли трьома вантажівками.

В одній квартирі чоловік не міг зайти в туалет через заблоковані сміттям двері. Ходив у раковину, потім – у пакети з супермаркету. Винесли більш як 40 із трикімнатної квартири.

Розлад починається не просто так. Раз допомагала молодій матері, яку з двома дітьми покинув чоловік. За рік вона жодного разу не прибирала. У дитячій було більш як сотня брудних підгузків. Раковина і плита завалені мотлохом. Холодильник через гору непотребу не відкривався. Усередині лежали чотири шматки лосося з кілограмами черв'яків. Наводили лад чотири дні. З матір'ю пів року працювала моя сестра-психолог. Усе налагодилося.

Прибирала в подруги, яка має чудову кар'єру. Після аварії, в якій загинули син з онуком, стала скуповувати одяг та іграшки на подарунки. Притому ні з ким не спілкувалася. Коробки з-під їжі складала на кухні. Недоїдки смерділи.

Один виклик оплатили діти жінки, в якої помер лабрадор. Вона зробила з пса опудало й тягала в дім собачу їжу, старі речі, іграшки. Нічого з собою не могла вдіяти. Прибрати не дозволила.

В одному домі були складені всі номери місцевої газети за 18 років. Чоловік не давав дружині їх викинути, бо збирався перечитати.

Торік повторно прибирали в жінки, в якої помер чоловік. Готували дім до продажу. У ньому – шість кімнат. У чотири господиня не могла зайти по два-три роки.

Не люблю повторних викликів. Боляче бачити, що люди не впоралися.

1000000 доларів готівкою знайшли у дружини видавця газети New York Daily News Іди Мейфілд Вуд 1932-го. Померла в заваленому мотлохом готельному номері. У коробці з-під печива сховала діамантове намисто

×