Часто батькам доводиться чути: "Не хочу в садочок". Здавалося б, можна піддатися на дитячі вмовляння і залишити маля вдома. Але передусім фахівці радять знайти причини такої поведінки.

"Перш за все діти не хочуть до садочка через те, що доводиться розлучатися з мамою. Є страх, що мама покине. Тому кожного разу кажіть, що заберете дитину, наприклад, ввечері, коли вона поспить. Відчуття часу в дошкільника ще дуже слабко розвинене. Йому важко зрозуміти, коли це "ввечері", "завтра", "через годину". Тому уточнюйте час відповідно до режиму дня дитини. Малюк буде спокійний і впевнений, що батьки його не залишать. Якщо сказали, що заберете після денного сну, то треба тоді і забрати, а не останнім із продовженої групи", - каже Gazeta.ua кандидат психологічних наук Ірина Губеладзе.

Інша причина - стосунки з дітьми чи вихователем.

"Небажання йти до садочка може бути зумовлене поведінкою вихователів. Часто вона не відповідає очікуванням дитини. Справа не в тому, що вихователі непрофесійні чи низькокваліфіковані. Просто дитина звикла до одного ставлення вдома. У групі дітей багато, усі потребують уваги. Крім того, режим дитячого садка вимагає інших форм поведінки, ніж вдома", - розповідає фахівець.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як побороти дитячу агресію – поради психолога

Нерідко причиною такого небажання може бути погане фізичне самопочуття. Його ознаки можуть бути не помітні батькам, а дитина їх ще не усвідомлює.

"Малюк може просто вередувати: не виспався, не взяв із собою ту іграшку, яку хотілося. Дитячого досвіду часто не вистачає, щоб зрозуміти і сформулювати свої бажання. Тому тут уся відповідальність на батьках. По-перше, з раннього віку треба привчати дитину усвідомлювати свої бажання і вчитися їх висловлювати. По-друге, варто пояснювати малюку, що за його сльозами і криками ви нічого не можете зрозуміти. Якщо він вам спокійно скаже, чого хоче, ви спробуєте йому допомогти", - радить психолог.

×