Сьогодні відзначають Міжнародний день студента. Практично жоден вищий навчальний заклад не залишається осторонь від цього свята.

Gazeta.ua запитала про студентське життя та святкування відомих українців.

Павло Коробчук, 33 роки, письменник. Вивчав сходознавство у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка:

- Якось до нас у філологічний гуртожиток з вікна кібернетичного гуртожитка (вони впритул розміщені), перелазив студент. Він випав з вікна другого поверху і зламав руку. Потім, через кілька днів, перелазив знову і розбив вікно - повністю порізав другу. Так і ходив кілька тижнів - з повністю загіпсованою однією рукою, і повністю з перемотаною бинтами іншою. Історія не смішна, але повчальна.

Юрій Журавель, 45 років, лідер гурту "OT Vinta". Навчався на факультеті педагогіки та методики початкового навчання у Рівненському державному педагогічному інституті за спеціальністю "Основи дизайну та образотворче мистецтво":

- Нас не брали на конкурс "Я і гітара", бо ми з електрогітарами і контрабасом. Конкурсами стінгазет і плакатів ще в школі наївся. Про педагогічну практику у Севастополі не хочу згадувати, бо боляче. Тому по-доброму заздрю сучасним активним студентам, які не бояться змінювати державу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Студенти університету винайшли дешеве пальне

Максим Фраєрман (DJ Max Freeman), 36 років, діджей. Навчався у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки на факультеті романо-германскої філології:

- Напевно, за мої університетські роки я двічі святкував День студента. Перший запам'ятався тим, що я перебрав з горілкою. Я і досі її не вживаю - а це вже 20 років. Другий День студента я провів на сцені у складі команди КВК. У той день на сцені мене вперше побачила моя перша дружина, що згодом стала прекрасною мамою мого сина.

Дмитро Зезюлін, 29 років, лідер гурту Latexauna. Вивчав журналістику у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка:

- Мене угараздило жити в одній кімнаті з двома геями. Ні, вони не були парою, а навпаки – один одного відверто ненавиділи. Ще ми багато курили марихуани. Можна сказати, що Інститут журналістики для мене був інститутом нічєвонєдєланія. Найкраще, що зі мною сталося це те, що я зустрів там пацанів Костю і Саню, з якими потім створив гурт Latexfauna.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Студент випав із 9-го поверху гуртожитка

Лаура Марті, 30 років, джазова співачка. Вивчала джазовий вокал у Київському інституті музики імені Глієра:

- Пам'ятаю, як на третьому курсi Інституту музики iм. Глiєра я готувала складну програму по вокалу на зимовий экзамен. Коли вийшла спiвати, майже нiчого не вийшло. Я засмутилася так сильно, що заплакала прямо на сценi i попросила переспiвати. Звичайно, менi не дозволили, тому що i так знали, що я готувалася i готова була. Сам экзамен там - лише формальнiсть, виступ бiльш для себе, для внутрiшньоï системи контролю, аналiзу. Зараз смiшно, що я так плакала. Вже точно знаю, що кожен провал це - найскорiший лiфт на вищий поверх.

Олександр Власюк (Сашко Лірник), 54 роки, казкар. Навчався у Одеському інституті інженерів морського флоту:

- Запам'ятав, як ми вперше потрапили за кордон на "плавальну практику". Я вчився в "морському вузі".

Ми проходили практику на теплоході "Тарас Щевченко". Наш перший рейс був до Гамбурга, до "клятих капіталістів". Це був час розквіту совка. Нас, кількох студентів, зібрав у своїй таємній каюті судновий кагебіст. Він годину розказував нам про те, як кляті німці-капіталісти тільки і мріють, щоб нас завербувати, зґвалтувати, вкрасти, купити і продати. Лякав різними страшними випадками й історіями про довірливих радянських людей, які потрапили в тенета огидної західної цивілізації. А ще розказував, як добре, почесно і патріотично "стукати" одне на одних і приносити доноси на друзів йому в руки.

Потрапивши на беріг Німеччини, ми боялися і оглядалися на кожного зустрічного німця - чи це бува не шпигун і не проклятий капіталіст. Зараз згадую, і смішно, і соромно за те все. У всіх нас була мрія купити собі справжні джинси, а в Гамбургу був магазин, де продавали джинси "Монтана"- мрію всіх радянських студентів.

Бувалі матроси провели нас до того магазину, і кожен з нас купив собі цю мрію - якраз вистачило тих копійок, які нам заплатили за рейс. Коли продавчиня поклала мою покупку в поліетиленовий пакет із нарисом "Монтана", я жахнувся, що на пакет у мене грошей не було. І я не знав що з цим робити. Ламаною англійською я сказав, що пакета не потрібно. А вона сказала, що це безплатно. Засміялася і вклала туди ще два пустих пакети. Сказала, що це сувенір. А у мене перша думка - це вона мене вербує! За пакети хоче купити радянського студента. Я втік звідти і не зупинявся до самого "Тараса Шевченка", оглядаючись, чи не біжать за мною агенти капіталісти. А ті пакети викинув через ілюмінатор у море. А раптом там якась вибухівка захована. І сміх і гріх, але добре, що ми зараз вже забули, в якій страшній країні ми жили.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кабмін підвищив стипендії для студентів: оприлюднено суми

Антон Логов, 33 роки, художник. Навчався у національній академії образотворчого мистецтва та архітектури:

- Влітку 2005 року я закінчив перший курс Академії мистецтв в Києві і готував роботи до показу літньої практики з живопису, малюнку і композиції. Мені хотілося підійти до роботи творчо. Тому вирішив не їхати на літо додому, а залишитись у гуртожитку і працювати в майстерні Академії все літо. Тоді я відчув себе по-справжньому незалежною особистістю. Під впливом Міро, Матіс, Клєє та Пікассо народилася ціла серія живопису та малюнки. За своєю формою і смислом вони відійшли від програми. Комісія з викладачів вирішила інакше - мені поставили двійку за практику. Йшло обговорення про відрахування. Весь попередній рік я навчався майже на одні п'ятірки.

Заступилися відомі художники: Микола Стороженко та Василь Гурін. Потім я все перездав на четвірки. Цей випадок ще більше ствердив мене, як художника.

Андрій Підлужний, 43 роки, лідер гурту "Нічлава". Навчався на практичного психолога у Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти:

- На одному з екзаменів викладач виступила з довгою промовою. І завершивши думку, звернулась до аудиторії: "Хто може підтвердити мою думку?" Я підняв руку, встав і голосно оглянувши аудиторію промовив: "Я підтверджую!" І демонстративно сідаю, хвилинна пауза... Усі розгубились разом з викладачем. Вона в останню мить посміхнулась і каже: "Це був достойний захист! Передайте мені заліковку! Відмінно!".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Студенти грали в "Монополію" 44 дні під водою

Андрій Свирський (Kishe), 41 рік, співак. Закінчив коледж мистецтв, відділення хореограф-режисер в училищі культури.

- Я ніколи не святкував День студента. Для мене як студента, що навчався у рідному місті назавжди запам'яталася "общага". Це мабуть найцікавіше та найяскравіше в особистому житті студента у 1990-х, що могло бути.

Пам'ятаю, що приходив на навчання о 9:00 і повертався о 23:00. Навантаження у нас були більш фізичні. Пам'ятаю, звітний концерт у театрі, в якому з 12-ти танцювальних номерів я брав участь у дев'ятьох.

Валентин Касьян, 31 рік, актор. Закінчив КНУТКіТ ім. Івана Карпенка-Карого за фахом "актор драматичного театру і кіно":

- Всі спогади незабутні. Пам'ятаю, як дзвонив зі зйомок серіалу "1942", де я грав партизана, майстру курсу Резниковичу. Заліг в окопі. Йде стрілянина. А я брешу, що у мене зуб болить, і змушений пропустити заняття.

Михайло Юрійович каже: "Валя, чому у вас так шумно?" А я кажу, що сусід робить ремонт. Він каже: "Ну, тоді лікуйтеся звичайно". Чого не зробиш для кіно!

×