Павло Сердюченко, 24 роки, стоїть у фан-зоні за 200 метрів від сцени. Робить магніти й брелоки з фотографіями. Працює фотографом, має свою студію.
"Коштує 30 гривень, а друге фото в подаруночок такого ж формату. Друкується тут же за 2 хвилини, - показує Павло на червоний чемодан, в якому стоїть невеликий фотопринтер. Прилад коштує 200 доларів. - Усе придбав для того, щоб працювати у туристичних містах. Вийшов на майдан вдруге, перший раз вибрався на День міста. Стати в будній день в центрі Києва — взагалі немає шансів заробити. Українці в основному торгуються, щоб ціну збити, туристи — ні.
За день вдається продати до 10 сувенірів й заробити 300 гривень.
"Коли туристів багато, то добре, купують. Це для приїжджих більше, бо киянам то нецікаво, - каже хлопець. - Щоб стояти тут, домовлявся з організаторами, все офіційно — інакше не можна. Плачу 50 % від виручки. Не стою під час матчів — дуже багато людей, навіть місця немає. Краще не ризикувати, тому вже о 19.00 йду. Тут багато людей збирається, ніхто нічого не бачить — ні сувенірів, ні магнітів, ні пива.
За 100 метрів від фан-зони музичний гурт "Ніагара" розкладає інструменти.
"Коли воно уже кінчиться це Євро! - сердито каже хлопець у джинсових шортах і сірій футболці. - Раніше грали біля виходу з метро Хрещатик, там було набагато зручніше, людям було зручніше сидіти слухати, а це нагнали. Це наш основний заробіток, з Євро зменшився в 1,5 рази".
Зараз заробляють від 300 до 800 гривень.
"Місце невиграшне, люди не виграшні. Їм тут не до музики. Туристи приходять слухати, вони дуже цікаві: грошей принципово не кидають. Наші громадяни дякують музикантам із більшою охотою".
5 
1
Коментарі