Як працює акваферма

7

У мене було хобі – ставкове господарство. Вирощував коропа і товстолоба. 2010 року на Різдво із батьками дивилися телевізор і побачив, як у Європі вирощують рибу на аквафермах. Захотілося спробувати. 2012-го побудував невеликий окремий басейн на ставку. Найгірше, що спочатку для риби не було спеціалізованих кормів. Доводилося купувати багато тюльки – від 100 до 500 кілограмів на місяць. Тоді вона була ще дешева – 8-10 гривень за кілограм. Також не було спеціального обладнання, конкретних інструкцій роботи. Все своїми ґулями набивали. Зараз на ринку є французька компанія-виробник кормів, яка має філію у Корделівці Калинівського району Вінницької області. Випускають гранульований корм, постачають допоміжне спорядження для годування риби.

У професора Кутіщева із Херсонського аграрного університету. Він їх вирощував. Першу тисячу сомів замовив у нього. Вибрав цей вид, бо риба недорога і живуча, не хворіє. Африканський сом має 8 вусів і легені, замість зябр. Рибина росте до 3-5 кілограмів. За структурою тіла як наші соми, а за смаком – кращі. М'ясо не схоже на рибу. Наче курку їси. Гарний копчений або в консервах.

Африканському сому не потрібно багато кисню у воді, тому можна досягти високої щільності риби в басейні – до 600-800 кілограмів на кубічний метр. Він виринув, хапнув повітря і в воду. Африканський сом може дихати киснем і жити без води близько доби чи навіть двох на суші, якщо йому не буде холодно. Одного разу привіз живого сома кумові. Він увечері покинув рибу на кухні. Вночі із дружиною прокинулися від шуму. Думали, що злодій заліз. Кум вибіг із рушницею у кухню, а там сом вибрався з мішка, заліз у сміттєве відро і скрізь порозтаскував сміття. Іншого разу сом прожив два тижні у душовій, де його випадково забули.

До 50 тонн на рік. Можу 100-120, але немає потреби - не продам. Раніше давав рекламу, а зараз працюю лише на постійних клієнтів.

Теплої води не нижче +25…+27°С. Якщо холодніше +20°С – перестає їсти, а при +13…+15°С – гине. Воду грію дровами. Купую КАМАЗ із причепом за 12-13 тисяч гривень. Вистачає зимою на місяць. У басейнах є теплоізоляція. Якщо температуру не підтримувати, то вся риба загине.

Буває соми загризають свого ж. У них конкуренція. Хочуть знищити більшого за себе. Коли намагався очистити воду, щоб була прозора, то загризали більше. У каламутній воді не так бачать.

Найбільше беруть на ринки у Київ і Одесу. Продаю оптом по 55 гривень за кілограм. Заробітку майже немає, бо собівартість – 37 гривень. Люди звикли до коропа, тому попит не скрізь добрий. Найкраще продається літом, коли немає іншої ставкової риби. Осінь-зима – продажів практично немає. Із супермаркетами не співпрацюю. Не подобається, що потрібно возити малі об'єми риби і ждати гроші по місяцю. Пробував здавати сома на консерву. Вийшла дуже шикарна. Але виробник чомусь продавати на прилавки так і не пустив. Не знаю, що сталося.

Потрібно близько 300 тисяч доларів. У мене таких грошей відразу не було. Виклав таку суму десь за перші роки роботи.

Перші два роки я працював добре. Сомів гарно їли в Горлівці на Донбасі, люди були звиклі. З часів війни продажі впали на 70 відсотків.

Є до десятка великих акваферм, де вирощують африканських сомів. Останні роки почали з'являтися маленькі. Якщо мені везти у якийсь невеликий райцентр 50-70 кілограмів, то я не буду за це братися. Тому люди вирощують на місці і там продають. Ставлять вищу, ніж в мене ціну, по 80 гривень за кілограм. Конкуренція в такому випадку майже не відчувається, тому ситуація на ринку для виробників комфортна.

Осетра годую кожних 4 години, сома – 2 рази на день. Малих сомиків кожних 2-4 години. Слідкую, щоб була потрібна температура води. Чистити басейни не потрібно, бо стоять фільтри на механічну і біологічну очистку води.

Намагаюся нікого на ферму не пускати. Співпадало, що як тільки хтось чужий приходив, то до вечора були пригоди – то щось зламається, то риби більше, ніж треба здохне. Африканський сом переживає стрес, всього боїться. Хтось чужий зайшов – може не захотіти їсти.

Мені подобається ця риба. Планую отримувати чорну ікру. Потрібно чекати цього 7 років. Не знаю ще, чи буде попит в Україні. Зараз кілограм ікри коштує близько 300 доларів китайської, буває продають по 500-1000. В Україні є небагато виробників, але вони всі стараються орієнтуватися на експорт у Європу.

Нещодавно робив УЗД 1600 осетрам. Платив за кожне 20 гривень, щоб дізнатися, самка чи самець. Це видно лише після 3 років. Це важливо, бо 7 років годувати самок і самців дорого. Так самців можна поступово продавати і перекривати затрати на корм.

Якщо вирощувати осетрів на м'ясо, то бізнес буде нерентабельним. Собівартість кілограма осетра 140 грн, середня ціна реалізації – 160 грн, а треба ще зважати й на природний відбір.

Ні, і не буде перспективним, поки працюватимуть браконьєри. Влада це мало контролює. Все домовлено, ділиться. Немає сенсу навіть охорону ставити. Хлопці такі майстерні, що сітки ставлять, навіть у воду не залазять.

Риби зараз на ринку достатньо, але в людей не на все є гроші.

Знайомий розказував, що там на 5 ставках, що по 100 гектарів кожен, працює один працівник. Його задача: під'їхати трактором до кормороздатчика, завантажити корм і поїхати на ставок – вивантажити. Все. Поняття охороняти ставок – немає. Там не лізуть. Менталітет інший. У нас люди звикли красти.

Допомоги від держави отримати не реально. Мабуть, вони в цьому не зацікавлені.

Я маю майстерню, де робимо ковані вироби: ворота, хвіртки, будь-що. Я за спеціальністю майстер художнього кування. Вчився 12 років. Закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, потім коледж імені Адальберта Ерделі та Львівську академію мистецтв. У майстерні роблю ковані вироби за оригінальними проектами. Сам роблю дизайн, все малюю, потім виковуємо і відправляємо замовнику. Насправді, раніше було більше і серйозніші замовлення. Робили 15 зварників і 4 ковалі. Зараз лише 3 працівники. Хочемо пережити цей поганий час. Стогнемо. 10 років тому мав шанс переїхати в Канаду. Людина готова була вкинути 2-3 мільйони доларів, щоб я відкрив там фірму із художнього кування. Я відмовився, бо захотів бути вдома, мав амбіції. Зараз не поїхав би, бо не хочу все це покинути.