- Близько опівночі до нас підійшов невисокий худорлявий чоловік у дивній шапці: "Хто хоче в розвідку"? Ми всі, "донбасята", одразу ж зголосилися, - згадує начальник штабу Добровольчого українського корпусу "Правого сектора" 42-річний Олег "Кулібін" Кузько. - Він впирався. Здався, як почув, що всією групою прийшли з "Донбасу" і маємо машину. Це був "Сєва" - капітан Всеволод Воловик. Ми два дня побули на базі і потім виїхали на фронт.
47-річний Всеволод Воловик загинув 21 листопада 2014 року - підірвався на міні поблизу аеропорту Донецька. Тоді ж загинув доброволець Всеволод Байдюк (1989-2014) з позивними "Морпєх".
Де воювали?
Ми прибули у село Водяне біля Донецького аеропорту. Звідти працювали по самому летовищі, селищу Опитне, позиції "Зеніт", яка була у круговій обороні. Опитне тоді наші не контролювали. Не було лінії розмежування. Повсюди були діри. Крізь них до нас лізла ворожі диверсійно-розвідувальні групи.
Ми замінили хлопців, які відбули свою ротацію. Почалися бойові будні. "Сєва" підійшов: "Бачиш поле? Тут заміновано, там ходити не можна, туди теж, а сюди - лише так. Зрозумів?". Стою прибитий, слухаю і нічого не розумію. "Все, пішли назад", - каже. - "Яку зброю знаєш?". Кажу, маю вдома самозарядний карабін Симонова. Дає його: "Бувай, я поїхав". Біля мене стояв боєць"Маркович". Одне на одного подивилися і зрозуміли, що попали.
Одне на одного подивилися і зрозуміли, що попали
Слава Богу, під'їхав боєць "Швед" і ще декілька хлопців, які тямили у військовій справі більше за нас. Почали працювати разом. До нашої групи прикріпили бронетранспортер зі взводом 74-го розвідувального батальйону Збройних сил України.
Ці люди розблокували позицію "Зеніт". Провели блискучу операцію з зачистки Опитного. Звільнили всі північні околиці аеропорту. Наша група взяла 17-му висоту "Мурашник". Взяли й метеовежу біля аеропорту.
Часто доводилось вступати у ближній бій з ворогом?
Ми майже не стріляли. Це заслуга "Сєви". Акуратно мінували. Чекали, слухали, як вони підриваються. Потім аналізували свою роботу. Перший контактний бій відбувся в листопаді на мій день народження. Наша група взяла у полон окупанта. Я з побратимами був у прикритті. При відході вступили у бій. Відпрацювали чітко. В одного з них, у телефоні була включена "геолокація", через неї та фото, ми змогли дістати правильні координати ворожих вогневих точок для нашої артилерії.
Виходячи з Опитного і несучи з собою "язика", за нами вслід пішли росіяни, які хотіли зловити нас. Наша артилерія накрила їх вогнем і тільки ліченим вдалося врятуватись.
Таких операцій за осінь 2014 року відбулось безліч, що сприяло великому просуванню ЗСУ в напрямку Донецька. А жертви серед російсько-окупаційних військ, сягнули далеко за декілька сотень.
21 листопада 2014-го сталося непоправне. "Сєва" підірвався на міні. З ним загинув "Морпєх". Ще троє бійців ЗСУ отримали важкі поранення. На цьому лихо не закінчилось.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Учителька підтримувала сепаратистів, а її хотіли зробити директором школи"
Яким був у побуті "Сєва"?
Рівний з нами. Всі поважали його як командира. Без субординації ніяк. Але це була проста людина, яку всі любили.
Всі наради друг "Сєва" проводив колективом. Нічого не приховував. Жодну операцію не планували без відома бійців. Це було братство, яке йшло в бій за Україну.
Він був професійним розвідником. Дотримувався 6-ї точки Декалогу націоналіста: "Про справу говори не з ким можна, а з ким треба". Я був рядовим і багато не знав. Після 5 листопада ми зустрічалися в Києві. Сказав, що веде перемовини і в групі все буде файно.
Що мав на увазі?
Не знаю. 20-го числа приїхав з побратимом "Морпєхом". Його обличчя було розбите. Московські окупанти обстріляли їх з гранатомета дорогою до нас. Фото збереглося до наших часів. Наступного дня він загинув.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сашка демобілізували. Але додому приїхала не моя дитина"
Чи були виїзди на масштабні операції із армією?
Частина бійців мала працювати по Дебальцевому, щоб розблокувати дорогу. Тих хлопців очолював "Семен". Але їм не дали воювати. Розблокування - лише на папері. Здавалося ніхто не був зацікавлений зупинити просування російських військ.
Ми могли захопити Горлівку. Всі сили ворог зосередив під Дебальцево. Могли зробити декілька стратегічних маневрів, але ніхто нічого не робив.
Зрадників тьма було. Нарізали нам завдання, давали підтримку артилерії, а потім зливали дані пошепки по мобільному.
20 липня 2017 року на шахті Бутівка під Донецьком внаслідок мінометного обстрілу загинув боєць 72-Ї бригади імені Чорних Запорожців Олег Черноконь з позивним "Спец". Його троє побратимів Вячеслав "Цинк" Куцмай (загинув 23 травня 2018-го - Gazeta.ua) , та добровольці з корпусу "Правий сектор" Максим "Ман" Байсангуров та боєць на позивний "Бонд" були важко поранені.
2 
25817
Коментарі