В Китаї у звичайних школах в одому класі навчається від 70 дітей. Вчителі говорять у мікрофон, а колонки носять на поясі, щоб усі чули. Про це розповідає українець Денис Квасова з Іано-Франківська, який став вчителем англійської мови у Китаї.

"Я працював з дітьми у Франківську. Робота подобалася і вдавалася. От я й подумав – чому не робити те саме, але за більші гроші? – розповідає Квасов в інтерв'ю Репортеру. – Далі все було не заплановано й раптово. Коли їхав, мови не знав, не знав, чи знайду роботу, чи залишуся взагалі. Але я люблю ризик. Вирішив – варто подивитися, що з того вийде.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "За маленьку помилку заплатила €900 штрафу" - українка про свій бізнес в Португалії

Зараз хлопець викладає англійську мову для дітей від 3 до 8 років у тренінговому центрі. Має робочий контракт на рік.

"Під час співбесіди треба показати демоверсію уроку – 10 хвилин з працівниками центру, – говорить Денис. – Вони мислять по-іншому. В них немає часів. Їм тяжко зрозуміти фразу "я вчора закінчив читати домашнє завдання". В їхній мові цього нема, і в головах теж. Фонетика кардинально інша. Тепер бачу, що діти запам'ятовують слова як ієрогліфи. Наприклад, слово "school" запам'ятовують як картинку – ця картинка означає школу".

"Чи відрізняються українські і китайські діти? І так, і ні. Діти є діти. Вони ще не настільки соціалізовані й місцева культура не так сильно визначає їхню поведінку, – продовжує Квасов. – З іншого боку – це все одно китайські діти. Вони дуже милі, але страшенно гіперактивні. Українських дітей більше виховують, вчать бути чемними. У Китаї на це просто не звертають уваги. А ще дітей тут дуже-дуже багато, вони повсюди. У звичайних школах по 70 дітей у класі. Вчителі говорять у мікрофон, а колонки носять на поясі, щоб усі чули. Не знаю, чому вони там їх навчають. У мене бувало, кілька місяців горло боліло, бо я своїх 10 малюків заспокоїти не міг".

×