У Франції переселенці з України можуть спробувати оформити статус біженця. Поки будуть розглядати документи, місцева влада надає житло та невелику соціальну допомогу. А у благодійних організаціях можна отримати їжу та одяг.
Про це Gazeta.ua розповідає 33-річна Аліна Рибалко з Донецька. Вона з чоловіком та 4-річним сином рік тому переїхала у передмістя Парижу в Іль-де-Франс. Вже у Франції у родині народився син Франсуа. На прохання героїні, імена були змінені.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "За півроку купив авто бізнес-класу" - українець про роботу таксистом у Польщі
"Знайомий з західної України запропонував чоловікові поїхати у Париж на заробітки. Туди багато українців їдуть працювати на будівництво. Зарплати вищі, ніж у Польщі. Неофіційно можна заробити 70-100 євро у день, - згадує Аліна, - Чоловік з'їздив, подивився. Там ціла українська діаспора. Дуже багато наших. На сімейній нараді вирішили переїхати разом та оформити статус біженця".
Аліна розповідає, що безхатченкам та біженцям у Франції надають безкоштовне житло. Є організації, які безкоштовно годують та дають продукти. Великі супермаркети віддають їм продукти, у яких закінчується термін придатності. А за це їм держава зменшує податки.
"Нам платять 13 євро в день на одну людину. На дітей нічого не платять, бо немає документів. Загалом, виходить десь 500 євро на місяць. Це невеликі гроші, - ділиться Аліна, - Для розуміння, оренда квартири у передмісті коштує десь 1000 євро. Ми поки не можемо офіційно працювати, бо на етапі отримання статусу біженця. Щоб його оформити треба просто піти у спеціальну організацію та заповнити заявку. Ніяких особливих документів не вимагали".
Раз на тиждень Аліна приходить у благодійні організації, де їй дають памперси та серветки для малюка, консерви, макарони, хліб, молоко та різні фрукти. У дівчини в кімнаті вже невеликий склад продуктів. Розповідає, що їжі реально багато та вона якісна, а воду взагалі можна пити з крану.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповіли про бренд вуличного одягу, що змінює стереотипи про людей з Донбасу
"У Франції навіть дають квартири біженцям та оформлюють безкоштовну медичну страховку. Ми поки що живемо у невеликій кімнаті у гуртожитку. Туалет та душ на поверсі та там завжди брудно. І я не впевнена, що кожен витримає таке життя, - розповідає Аліна, - Перші місяці часто переїжджали з місця на місце. Ми могли сьогодні ночувати в одному готелі, завтра – в іншому. Тому купити старе авто за 1000 євро, без нього реально було б важко. Тут дешеві вживані машини. Можна і за 500 євро знайти".
Рішення по наданню статусу біженця родина має отримати у серпні. Аліна зазначає, що чим довше буде тягнутись процес, тип краще. Ніхто біженців не депортує з країни, навіть якщо відмовили, як це роблять у Німеччині. Взагалі, процес може тривати рік-два. А це вже суттєвий строк проживання в країні. Та й діти будуть ходити у місцеву школу та через це ніхто не буде чіпати. У Франції дуже дбайливе ставлення до дітей.
"У Францію приїжджають багато афроамериканців. Іноді думаю, що я знаходжусь в Африці. Вони всі гарно говорять французькою, проте не усі вміють читати. Не подобається, що не хочуть пристосовуватись до місцевих правил та не прагнуть працювати, - зазначає Аліна, - Є знайома жінка з 5 дітьми, яка отримує 7000 євро допомоги, це десь 224 000 грн. На ці гроші можна гарно жити. А у них же також багато безкоштовних речей. Я навпаки, намагаюсь вчити мову та вливатись у місцеву громаду. Поки не народила, постійно допомагала у школі сина. Наприклад, треба дорослий для супроводу у бібліотеку, на екскурсію чи пекти печиво на якесь свято".
Дівчина розповідає, що зараз вже трохи легше, бо трохи пристосувались в країні. Старший син героїні гарно розмовляє французькою та допомагає з перекладом, коли Аліна йде у справах. Дівчина хоче піти вчитись та працювати.
"Французи не люблять біженців. І я їх можу зрозуміти. Вони за усе платять з податків, що тут дуже високі. Якщо, наприклад, зарплата 22 тисячі євро, податки з них складуть десь 10 тисяч, - ділиться Аліна, - Кінцева сума виплат залежать від прибутку людини. І такий підхід в оплаті за харчування в школі, державних дитячих гуртках та інших бюджетних установах".
Більшість емігрантів починають життя у США з Нью-Йорку. У країні малозабезпечені люди можуть оформити пільгову медичну страховку та отримати безкоштовуо їжу. Емігранти можуть отримати кредит на будинок на 30 років. Проте будуть перевіряти кредитну історію, та чи спроможний платити взагалі
Коментарі