Вперше за нашу важку історію сталося те, про що мріяли покоління літераторів - Дмитро Десятерик

"Революція Гідності та війна в першу чергу вплинули на кіно і цей вплив триватиме", - каже кінокритик Дмитро Десятерик.

Розмовляємо про найважливіші досягнення української культури за 30 років Незалежності.

Чим відрізнявся український кінематограф початку 1990-х від нинішнього?

Різниця між тим, яке було кіно у перші роки Незалежності і зараз, без перебільшень разюча. На початку 1990-х в кіні залишався ще радянський вплив. Потім система розвалилася, кіновиробництва як індустрії по суті не стало. Але траплялися поодинокі успіхи: мультфільм "Йшов трамвай №9" Степана Коваля 2003 року отримав Срібного ведмедя Берлінале, короткометражки "Подорожні" Ігоря Стрембицького та "Крос" Марини Вроди нагороджені на Канському кінофестивалі. Також можна виокремити фільми Кіри Муратової. По-справжньому українське кіно народилося після Революції Гідності та початку війни. Першими двома фільмами, що ознаменували становлення національної кіношколи у 2014-му, стали "Плем'я" Мирослава Слабошпицького та "Майдан" Сергія Лозниці.

Яке історичне значення фільму Олеся Янчука "Голод 33"?

Це картина за мотивами повісті Василя Барки "Жовтий князь" вийшла 1991 року. Одна з перших стрічок, що закарбувала трагедію Голодомору мовою кіна. Також її можна вважати одним з багатьох факторів, що вплинули на прагнення українців проголосувати на референдумі за вихід зі складу СРСР.

Період головування у Держкіно Пилипа Іллєнка був найсприятливішим в історії українського кіно?

Так. Пилип Іллєнко очолював Держкіно у 2014 – 2019 роках і проводив політику розбудови галузі, збільшення фінансування – щоби постійно йшли зйомки. Тепер щороку у прокат виходить до 30 українських фільмів.

Так само регулярно маємо покази на фестивалях класу "А" - Канни, Берлін, Венеція. Українські фільми беруть там призи: "Атлантида" Валентина Васяновича, "Погані дороги" Наталі Ворожбит, "Донбас" Сергія Лозниці, "Стоп-земля" Катерини Горностай.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Одеський кінофестиваль оголосив переможців

Зараз у більшості фільмів так чи інак присутня тема війни. Вона є, по суті, постійним стимулом для народження нових історій. Поки триватимуть бойові дії, ми будемо бачити їхнє відлуння.

Яку еволюцію пережила українська музика?

Музика початку 90-х це багато в чому ще спадок епохи Перебудови. "ВВ", "Брати Гадюкіни", "ТНМК" – всі вони, фактично, діти 1980-х. Потім з'явилася чудова структура – "Територія А", що систематично підтримувала і продукувала вже питомо українську поп-музику.

"Океан Ельзи" - перші поп-зірки, гурт, що з легкістю може зібрати стадіон. Святослав Вакарчук, відповідно, став першою україномовною естрадною знаменитістю й серйозно вплинув на розвиток нашої музики. Зараз все ще збирає стадіони. Але мені здається, що його стилістика вже стає надбанням історії. Це не є погано, бо музика самооновлюється. На "Океанах" виросли покоління, вони вплинули на нових музикантів. Можливо, музичний спадок Вакарчука ще несподівано відіб'ється у майбутньому.

Іноземці дізнаються про Україну завдяки участі наших виконавців на Євробаченні. Це не тільки перемоги Руслани та Джамали, але й цьогорічний успіх гурту Go-A, що заспівали засновану на народних веснянках пісню "Шум".

На міжнародному рівні звучить етногурт "Даха Браха", академічні українські музиканти – диригентка Оксана Линів, композиторка Вікторія Польова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Щастя дається важкою працею": Сергій Жадан святкує 47-річчя

Які головні імена сучасної української літератури?

В царині літератури у нас монополія таких імен як Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Оксана Забужко. Виокремив би Тараса Прохаська, Таню Малярчук, Володимира Рафеєнка. Останній – прозаїк, уродженець Донеччини, який все життя писав російською. У 2019 видав свій перший і одразу успішний роман українською "Мондегрін (пісні про смерть та любов)".

Один з найбільш масових сучасних українських письменників – Андрій Курков. Але впливає на сприйняття те, що його успіх – російськомовний. Хоча останнім часом почав видавати книжки і українською.

Взагалі, подивившись на нові видання на "Книжковому Арсеналі", бачу багато нових імен. Вперше за нашу важку історію склалася ситуація, про яку мріяли багато поколінь наших літераторів: за українську мову не саджають в тюрму, не вбивають. Можна знайти гроші на видання книги, держава ввела квоти на розповсюдження україномовної продукції. Такої ситуації, повторюю, раніше в історії не було.

Кого вважаєте сучасним українським театральним орієнтиром?

"Дикий театр" Ярослави Кравченко - один з найяскравіших сучасних театральних орієнтирів. Молода трупа, сучасна, провокативна та гостра драматургія. Це без сумнівів приваблює молодь. І в 1990-х і зараз у нашого театру є проблема: він ігнорує сучасну українську драматургію. Наші драматурги пишуть п'єси, в яких глядач може впізнати себе. Але державні театри зазвичай ігнорують – ставлять класику. А люди хочуть побачити щось про себе.

Українське образотворче мистецтво мало свої особливості?

Майже всі види мистецтва у 1990-х пережили важкі кризи, занепад. А образотворче мистецтво прекрасно почувалося. Існувало коло митців та мисткинь на будь-який смак, бо художник не так залежить від індустрії як інші. У першій половині 1990-х існувало київське творче об'єднання "Живописний заповідник". З того часу і понині діють художники Матвій Вайсберг, Олександр Животков, Олексій Аполлонов.

З 2001 року Україна почала брати участь у Венеційській бієнале – головній світовій імпрезі ярмарку сучасного мистецтва. Двічі там нашу країну представляв харківський арт-фотограф Борис Михайлов. Він працює з 1960-х, вже живий класик, має багато нагород закордоном. По суті, наша мистецька зірка.

 

Арт-сквоти у 1990-ті – соціальний феномен, спроба створити мистецьке середовище, що взаємозбагачувалося через спілкування. Таких груп-комун у 1960-х було багато на Заході. В Києві 90-х існував сквот Паркомуна – у будинку на вулиці Паризької Комуни, нині Михайлівській. Тоді це було актуально, але сьогодні не впевнений, що такі експерименти потрібні.

Декілька тижнів тому помер Олександр Ройтбурд. Яке мав значення для сучасного українського мистецтва?

Олександр Ройтбурд - не тільки самобутній художник з пізнаваним стилем, але і людина, що почала серйозно реформувати музейну справу. Будучи директором Одеського художнього музею, заклав нову модель функціонування. Створив сучасний заклад. В цьому випередив більшість музеїв України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 століть української музики та відео від героїв-військових: що відвідати у День Незалежності

×