"Мистецький Арсенал" - це козирна карта. Якщо вже ми її отримали, вона має бути набита тими розетками, які потрапляють у західну культуру, - каже київський художник Арсен Савадов. Він зустрівся з шанувальниками у рамках бієнале сучасного мистецтва "Арсенале-2012". - Іноземці, які потрапили сюди, виходили задоволеними. Вони на дупу сідають, коли бачать приміщення "Арсеналу". Час розслабитися — у нас найкращий зал у світі. Не можна дати жлобам з міністерства культури усе це розбити. Якщо тут організувати ще дві виставки такого ж масштабу, туристи не виїжджатимуть звідси. Це стане наркотиком. Так як вболівальники - боялися сюди їхати, тепер не хочуть повертатися додому".
На "Арсенале-2012" показали кілька полотен Савадова. Їх, як і роботи інших учасників, відібрав британський куратор Девід Елліотт.
"13 років тому Елліотт робив у Стокгольмі величезну виставку "Після стіни". На неї з якогось небуття він запросив українських художників — мене і Васю Цеголова. Тоді я побачив, що це динамічний англієць, шпигун творчого розливу. Як тільки він приїхав до Києва, не знав, що робити. Ми бухали у мене вдома — Девід нормально випиває. Він намагався через мене знайти якість точки дотику до нашого мистецтва. Коли зустрілися втретє, вже назвав мені список українських учасників. Спочатку відібрав одні мої роботи, потім їх переплутав, взяв інші. Він живий чудак. Але чітко знає стратегію. Якби взяли українського куратора бієнале, почали б його травити. А Елліотт у недосяжності. Він привіз сюди європейські стандарти".
2007-го фотографію Арсена Савадова з проекту "Донбас-шоколад" продали на аукціоні "Сотбіс" за $17,8 тис. Це перший український художник, якого представили на лондонському аукціоні.
"Тут роботу не продати. У Нью-Йорку я стояв 15 років у черзі, поки мене не почали виставляти і продавати галереї. Про тебе на Батьківщині не чути, поки не зробиш у Лондоні виставку. У арт-бізнесі кращого міста за Нью-Йорк немає. Він індустріальний і у цьому схожий на Київ. Жив там 18 років. Працював вантажником і ні про що не шкодую".
Художник каже, що мистецтво - не слов'янський бізнес.
"Я художник, який любить не конкуренцію, а рух. Бо інакше засинаю. Що б на Заході не організував, людей розганяє міліція, бо ті не розходяться. Тут такого немає. У нас галереї слабі. Східноєвропейську культуру не хочуть бачити на троні. Західна ідеологія перша, а ми усі — раби-слов'яни. Наша ідея потрібна на Заході тільки тому, щоб ми не стали непередбачуваними. Західному світу не властиві чорні плями на планеті. Вони бояться таких історій, як з Іраком. Ті не показують свою ядерну програму і це ковбасить американське і європейське суспільство".
Савадов каже, що мотивація створення твору для нього важливіша за художню якість.
"Коли дивлюся в галереї якусь роботу, завжди ставлю запитання — для чого вона. Я не думаю подобається чи не подобається, пре чи не пре. На Заході пройдеш 200 галерей, а там взагалі нічого не пре. А коштує насправді $50 тисяч. Так нічого не осягнеш. Треба підійти, почитати, зрозуміти мотивацію автора. Лондонська художниця, феміністка Трейсі Емін 13 роки тому показала у Нью-Йорку інсталяцію "Моє ліжко". Виставила своє ліжко з недопалками, пляшками — таке, як після важкої ночі. Але мене підкорила інша річ - рамка, а за склом скручена по спіралі золота струна. Я тоді був молодим, подумав: "Усе ясно. А це що таке?". Почитав підпис "Це моя обручка. Яку я розплавила в периметр кімнати, де жила зі своїм ненависним чоловіком". Якось мене запросили у Лондонську галерею. Прийшов, а там вздовж стіни стоять перевернуті швабри, на них прикріплені прапори різних держав. Я зрозумів, що у цій галереї мені комфортно".
Наприкінці 1980-х Савадов першим став творити "нове українське мистецтво". Його діяльність контролювало КГБ.
"Про що мрію? Хотів би бути якимось Шагалом в Україні. Коли був молодшим, був упевнений, що у мене вистачить сил. Я зробив стільки відео, стільки фото! Але зараз лінуюся надрукувати їх книгою. Бо знаю, що видана у Києві, вона буде нікому не потрібна. Я міг би поїхати у Москву або Париж. У Києва така генетика, що вона дає багато, але люди не можуть тут реалізуватися і кудись тікають".
5 
4880
Коментарі