пʼятниця, 25 травня 2012 16:23

"Те, що пропонують київські галереї - розраховане на тупих людей" — Ута Кільтер

"Те, що пропонують київські галереї - розраховане на тупих людей" — Ута Кільтер
Вважається хорошим тоном — подивитися виставку, а потім про неї поговорити, зауважує арт-критик Фото: pushkinskaya.blogspot.com

Одеський арт-критик Ута Кільтер каже, що задоволена роботами, які показали на київській бієнале сучасного мистецтва "Арсенале 2012".

Як оцінюєте роботу куратора головного проекту бієнале британця Девіда Елліотта?

- Тут дійсно класні роботи. Є багато політики - і відвертої, і поданої езопівською мовою. Крім того показали речі цікаві з естетичної точки зору. Те, що пропонують київські галереї - розраховане на тупих людей. Це просто фетиш і дешевизна, яка так і промовляє: "Купи мене". І люди купують те, що можна хіба над унітазом повісити. Крім того площа Мистецького Арсеналу унікальна. Її можна порівняти хіба з паризьким Лувром.

Як сюди потрапив Девід Елліотт?

- Це нормальна практика - запрошувати західних спеціалістів. У арт-центр Пінчука теж запросили професіонала з Заходу. Олександр Соловйов найкрутіший у країні куратор. Але він не знає жодної європейської мови. Тому не зміг би бути головним куратором міжнародної події. А взявся курувати спеціальний українсько-польський проект.

Чому західні куратори погоджуються приїздити в Україну?

- Мають хорошу зарплатню. Але не це важливо. Якби мені запропонували поїхати у Шанхай чи Бангладеш, я б довго не думала. Європейці розуміють, що мають допомагати країнам третього світу. Це благородно. Тому я поважаю цих людей.

Для чого і для кого київська бієнале - для художників, публіки, держави?

- Перед тим, як започаткувати Московську бієнале, там думали: "А як же це так - Бангладеш має, а ми ні!". Тепер Москва має. І ми мусимо мати, те що є у старшого брата.

Як вам публіка, що прийшла на відкриття "Арсенале"?

- Вчора була у арт-центрі Пінчука. Бачила, хто туди ходить і як все сприймають. Це ПТУ №12. Більшість приходить просто посміятися. Вважається хорошим тоном — подивитися виставку, а потім про неї поговорити. Що говорять — інша справа. Це справа кураторів і арт-критиків — пояснювати наповнення і глибину мистецьких робіт. Сьогодні тут спілкувалася із швейцарцями, голландцями, ірландцями з мистецького світу. Добре, що для них у Києві є місце, де вони можуть зібратися і почуватися на рівні.

Зараз ви читаєте новину «"Те, що пропонують київські галереї - розраховане на тупих людей" — Ута Кільтер». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі