"Росіяни бачать, що світ за нас, а не за них" - лідерка гурту Go_A Катерина Павленко

5

Українці мають доносити всьому світові інформацію про російську агресію. Чим більше про це знатимуть у Європі, тим швидше зможемо впоратись з ворогом. Маємо зберегти цю небачену єдність серед народу, щоб далі будувати майбутнє. Після перемоги у нас вже не залишиться жодної лояльності до російських артистів, а шоубіз набуде нових форм - українські виконавці організовуватимуть благодійні концерти, щоб збирати кошти на відновлення країни.

Про це Gazeta.ua розповіла солістка гурту Go_A Катерина Павленко. Ми розпитали її про культуру в час війни, підтримку України у світі та якою буде наша держава після перемоги.

Знала, що буде повномасштабна війна, але до останнього не вірила. 14-го лютого ми виступали у Вільнюсі, і вже тоді я думала, чи встигнемо повернутися в Україну. А 24-го прокинулась в Києві о пів на п'яту ранку і коли почула вибухи, то навіть не здивувалася. Тоді друг-скульптор з Харкова написав, що їх бомблять. Далі в інтернеті знайшла інформацію, що почалась війна.

У сусідній будинок прилетів снаряд. Тоді сиділа біля дому і над головою просвистіло щось дуже гучне. Було моторошно. Потім мені сказали, що то була ракета.

Коли виходила з квартири, у мене було відчуття, що я сюди вже не повернусь. Ну, принаймні дуже довгий період. Взяла з собою лише паспорт, готівку, кота і корм для нього. Шкодую, що не прихопила ноутбук, бо там вся моя робота – всі мої музичні нариси. Але подумала, якщо війна, то яке вже це все має значення.

Як тільки мали виїжджати в бік Ворзеля, підірвали дорогу. Перед нами залишилась тільки Обухівська траса, тому поїхали на Черкащину. Зараз тут спокійно. Але перші тижні навіть спати було складно. Тепер звикла до нових обставин, трошки адаптувались до нової реальності. Перші дні було дуже складно, не знала, чого очікувати. Буквально жила на парковці.

 

Багато фанатів з різних країн запрошують до себе, але я лишаюся в Україні. Не хочу нікуди їхати. З їхньою допомогою збираємо пожертви для волонтерів. Знаходимо житло українцям за кордоном, які цього потребують.

Мала можливість полетіти в Ісландію і сидіти в журі національного відбору. Нас кликали і в Варшаву виступати на різних концертах. Але мені совість не дозволяє – в той момент, коли люди гинуть, співати у мене трошки не виходить. Але коли запропонували взяти участь у Благодійному марафоні, погодились (27 березня понад 40 телеканалів у 20 країнах світу транслювали концерт в підтримку України. - Gazeta.ua). Бо зрозуміли, що Європі можна показати наші реалії і те, що ми не опускаємо руки.

Для марафону записали відео з волонтерського центру на Черкащині. Я просто в захваті від людей, які тут працюють. Дуже важливо було показати нашу роботу, що тут дівчата і вареники ліплять, одяг збирають, сушать овочі й фрукти. Я теж тут у статусі переселенки. Тому дуже сильно відчула цю взаємодопомогу і мені хотілося це все показати світові.

До останнього сподівалася, що серед фанатів з Росії зможу "сіяти якесь добро". Серед прихильників здебільшого були діти, їх ще можна якось повернути на бік добра і пояснити, що відбувається. Думала, що зможу вплинути, бо я для них авторитет. Але зрозуміла, що немає сенсу. Просто заблокувала їх.

Ненависть з'явилася, коли діти з Росії почали писати мені пакості. Особливо, коли перші жертви пішли, коли українські діти гинули. Почала ненавидіти все, що пов'язано з Росією. У мене доброта просто випарувалась кудись.

Почуття ненависті не подобалося, але розуміла, що маю на це право. Не хотіла, щоб злість мною керувала, щоб я робила необдумані вчинки. Ці емоції мають право виплескуватись, але краще від цього не буде. Треба обережно з ними спілкуватись, треба бути на голову вище.

Знаю кількох дітей з Росії, які співчувають і навіть жертвують якісь кошти. Ми переписуємось, бо цікаво дізнатись, що в них твориться. Для мене вони першоджерело. Вони розказують, що в них відбувається і як працює пропаганда.

Я дуже стійка людина, але можу розчулитись від людської доброти. Тоді накочуються сльози, але це більше сентименти.

Зараз з емоціями справляюсь сама, без психологів. Інколи виходить, інколи ні. Працюю над цим, у мене вже є якась певна база. Намагаюсь сама проводити з собою внутрішні діалоги. Медитую, читаю. Допомагає відчуття, що можу зробити щось корисне.

Раніше в моєму оточенні були люди, які категорично відмовлялись переходити на українську. Навіть деякі представники з музичної індустрії говорили "да какая разніца". А з початком війни навіть ті, хто був лояльним до російських артистів, почали писати пости про перехід на українську. Це було не так про мову, як про те, що людям нарешті дійшло, що відбувається.

Було дивно спостерігати за людьми, що вдавали з себе інтелектуалів, але не розуміли банальних речей. Не бачили взаємозв'язку між російською музикою і тим, що відбувається в нас. Поки вони сидять у кав'ярні в Києві і спілкуються про важливість російської музики на українському ринку, десь там рускій мір бомбить Донбас.

Світові важливо донести, що відбувається зараз в Україні. Маємо пояснити, що не Україна воює з Росією. А весь цивілізований світ бореться з агресором, який настільки безкомпромісний і настільки не відчуває якоїсь відповідальності, що вважає, що може вриватися в сусідню країну і йому нічого не буде.

Путін – це людина для якої взагалі не існує авторитетів. Щоб ти йому не сказав, та інформація просто не сприймається. Не бачу сенсу говорити про щось з людиною, яка робить такі речі.

Росіяни постійно влазять зі своїми воєнними конфліктами в інші країни. Треба донести це іноземцям, щоб зрозуміли, наскільки важливо підтримувати Україну.

Знаю, що в Італії населення незадоволене, що через війну у них піднялась ціна на бензин. Але мають розуміти, що трошки дорожчі ціни і відмова від російської енергетики — це не настільки страшно, як те, коли до тебе в будинок прилітає снаряд і вбиває дітей. Ці всі акції на підтримку України дуже важливі. Чим більше буде інформації у Європі, тим швидше ми зможемо впоратись з цим ворогом, бо боротися треба всім.

Сильно нас підтримує гурт "The Roop" з Литви, що торік брав участь у Євробаченні. Вони збирали допомогу, влаштовували концерти, написали пісню на підтримку України. Ми мали разом зробити трек, але я знаходжусь в умовах, в яких нереально це організувати. В Литві розуміють, що таке російська агресія, тому нас максимально підтримують.

На вручення Оскара багато акторів одягли українську символіку. Навіть якщо це хайп, то це класно. Ми бачимо, що нас підтримують. І росіяни бачать, що світ за нас, а не за них.

У Go_A багато запрошень у Європу. Ми хочемо подумати, як би це так зараз зробити, щоб максимально зібрати кошти на відбудову нашої країни.

 

Нову пісню "Калина", так само як і "Шум" називаю магічними. Вони виникли самі собою, таке враження, що хтось їх в якийсь момент мені диктував. Ця пісня давалась якось дивно. В останній момент на студії я змінила другий куплет, бо в якийсь момент зовсім інший сенс прийшов. Пісню підготували у січні, а фіналізували в лютому. 23 числа зробили обкладинку, продумали повністю сценарій кліпу – мали знімати його у бомбосховищі. У мене таке враження, що це було якесь пророцтво. Як тільки Юніверсал оголосив, що йдуть з російського ринку (найбільша у світі звукозаписна компанія Universal Music повністю призупинила свою діяльність у Росії через воєнну агресію в Україні - Gazeta.ua), ми написали, що готові випускати реліз.

Виступатиму в Київському госпіталі перед військовими. Звичайно є страх вертатись у столицю, але зараз усюди небезпечно. Пам'ятаю, як їздили 2015 року виступати в полі за 30 кілометрів від Слов'янська. Захотіла піти назбирати квіти собі на віночок, а мені кажуть: "Туди не йди, бо там розтяжки стоять". Це було страшно. Але за наших реалій ховатися немає сенсу. По всій Україні прилетіти може куди завгодно. В досить спокійному Луцьку підірвали міст і в Миколаєві були вибухи. Вони ракетами стріляють, куди захочуть.

Шоубізнесу такого, як раніше вже не буде. Зірки вже не співатимуть заради свого збагачення, статусу і піару. Після війни це будуть благодійні концерти, на яких збиратимемо кошти, щоб відновлювати нашу країну. Як побачила пост, що підірвали будинок Валерія Харчишина (фронтмен гурту "Друга ріка" - Gazeta.ua), разом з музикантами в коментарях написали, що після війни зробимо якісь концерти, благодійні заходи і відбудовуватимемо це все.

Так, як раніше вже нічого не буде. Люди не сприйматимуть російських артистів, не будуть лояльними до тих, хто виступає в Росії.

Ця війна дуже сильно об'єднала людей. І ми знову згадали, хто ми і що ми. Без єднання, без взаємопідтримки нічого не буде. Якась така людяність відкрилась по-новому. Мене це дуже сильно надихає, бо приємно знати, що хороших людей багато.

Згадую Майдан, як люди тоді змінились. Я жила в Ніжині і хотіла щось зробити. Але було враження, що навколо всіх все влаштовує. Здавалось, навіть як вийдеш на якийсь протест, то все одно будеш сам і тебе ніхто не підтримає. Але Майдан показав, що люди готові об'єднуватись заради того, щоб будувати майбутнє.

Мама думала записатись у військомат. Вона колишня радистка. Але в 32 роки пішла зі служби. Зараз живе в Ніжині, там досить гаряче. Як ракета над її двором пролетіла, то вона побігла в підвал, тоді каже: "Зрозуміла, що для війни вже дуже стара".

Ця війна мала статися для того, щоб люди так об'єдналися і врешті зрозуміли, що не можна стояти осторонь. Як би це боляче не звучало. Це не тільки Донецька і Луганська область. Ця війна зараз вона настільки повномасштабна, бо її відчувають у всіх куточках України. І вже нікуди не заховаєшся. І до людей починають доходити думки, які треба було зрозуміти раніше, тоді, можливо, цього можна було б уникнути.

Для мене війна триває 8 років. З гуртом виступали перед військовими на сході, я багато спілкувалась з переселенцями. Навіть були спроби волонтерити. Хоч я не була під бомбардуванням, але війна була мені ближчою, ніж людям, які в неї не вникали.

Навіть якщо існують "хороші рускіє", то нам треба перестати на них надіятись. Несподівано для себе отримала повідомлення від деяких зірок з Росії. Пишуть, що плачуть. Але від того мені не легше, бо від їхніх сліз смертей в Україні менше не стає.

Слід виключити останню надію на те, що Росія прокинеться, відкриє очі і скаже: "Ой, ми не праві". Пропаганда там працює настільки сильно, що я не можу з найкращою подругою спілкуватись, бо вона нічого не розуміє. Навіть якщо включити якусь гуманність і подумати, що люди не винні, що їм це все вклали в голову, все одно це нічого не змінює.

Треба забути наратив, що Росія нам може чимось допомогти. Навіть ті люди, які розуміють, що відбувається, вони нічого не змінять.

Була приємно вражена, що люди з наукових пабліків, на які підписана, підтримали Україну. Повірили, що то дійсно війна. Але всі вони виїхали з Росії, бо там зараз небезпечно.

Ніколи не захоплювалась українськими політиками. Ніхто не викликав довіру. Але на вибори ходила, бо не хотілось стояти осторонь цього процесу. Але було питання за кого голосувати. Просто віддаєш голос за якесь менше зло.

Наш президент справляється з обов'язками. Він вселяє довіру людям, впливає на їхнє позитивне мислення, яке дуже важливе в часи війни. Видно, що Зеленський старається.

За час війни ні в кому не розчаровуюсь. Навпаки надихають звичайні люди, які роблять надзвичайні речі. В захваті від хлопців-музикантів, які зараз в теробороні. Від тих, хто змінив гітару на автомат, волонтерить, допомагає, робить все, що може зробити.

Світ просто в захваті від того, які ми потужні, безстрашні й дружні стали. Багато хто в захваті, кажуть, що ніде й ніколи не бачили такого. Україна зараз дуже сильно піднялась в очах інших країн. Про неї заговорили і заговорили дуже добре. І мені приємно, що навіть Ілон Маск нам прислав "старлінк" (глобальна супутникова система, що розробляється компанією SpaceX для забезпечення високошвидкісного широкосмугового супутникового доступу в Інтернет - Gazeta.ua). Після перемоги це буде зовсім інша країна. І вона буде класна.

Хотіла б попросити українців зберегти цей стан, коли ми функціонуємо, як одне ціле. Я завжди говорила, що всі люди мають об'єднатися заради майбутнього. Навіть умовно, якщо такі банальні речі, коли дев'ять людей сортують сміття, а один ходить і розкидає по вулиці – це впливає на життя всіх. Або якщо дев'ятеро займається волонтерством, а десятий краде і збагачується, користуючись тим, що зараз війна, то від цього страждають усі.

Хотіла б, щоб наше суспільство розуміло, що має вагу. Що ми всі не маємо мовчати, коли бачимо корупцію чи як хтось хоче нас надурити. Бо країна – це люди. Вони наповнюють сенсом Україну, від їхньої діяльності залежить все. Треба зібратися і робити добрі справи, допомагати одне одному.

Після перемоги буду ходити і обіймати усіх людей.

×