Будівництво палацу почали в 1780 році. Графиня Людвіга Ходкевич мала грандіозні плани щодо спорудження величної і пишної будівлі. Проте другий поверх у задуманому нею варіанті так і не був закінчений.
Перешкодила здійснити проект несподівана зустріч господині з привидом. Одного разу осіннім вечором 1793 року графиня відпустила прислугу і залишилася одна. Дивлячись з вікон на парк, вона згадувала про своїх дочок. Вони обидві давно були заміжні й жили у Парижі... Несподівано в абсолютній тиші пані Людвіга почула, як всі двері в будинку, немов по команді, одночасно відчинилися.
У правому крилі палацу графиня побачила силует своєї дочки Розалії. Голова дівчини була відокремлена від тулуба і летіла над її плечима.
З того вечора привид, якого незабаром нарекли Білою Пані, назавжди поселився в цьому будинку. А пізніше господиня дізналася, що саме того дня її дочку страчували в Парижі за зв"язок з королевою Марією-Антуанеттою. Приголомшена трагедією і зустріччю з примарою, графиня спішно покинула маєток і більше в нього не поверталася.
Добудовував садибу син графині Людвіги - Олександр.
Мінялися покоління Ходкевичів, але в будинку завжди відчувалася присутність Білої Панни. Прислуга постійно чула вночі кроки і зітхання, а часом навіть бачила жінку в білому, яка носила в руках свою голову.
У 1939 році Ходкевичі, покинувши все добро, утікали від радянських військ, що зайняли Західну Україну. Привид Білої Пані на відміну від графської сім"ї радянської влади не злякався і свого насидженого місця не покинув. Після війни всі, хто жили в садибі Ходкевичів, скаржилися на непрошені нічні візити примари.
Особливо діставалося сім"ям, яких вселили в той самий будинок, де Людвіга Ходкевич вперше побачила образ обезголовленої дочки. Привид не давав людям спати, і тому ніхто там надовго не затримувався, пише Комсомольськая правда в Украине.
3 
4880
Коментарі