Кров, секс і матюки - ось таке кіно у трьох словах.
Так каже під час творчої зустрічі режисер Олег Сенцов про свій другий фільм "Носоріг". Прем'єра відбулася у конкурсній програмі "Горизонти" 78-го Венеційського кінофестивалю, пише журнал "Країна".
Колишній бандит згадує життя в 1990-х. З дитинства вважав, що треба бути сильним і безжальним – тільки так можна здобути авторитет і вижити. Займався рекетом, грабував, убивав. Створив бригаду, став кримінальним авторитетом, але втратив сім'ю. Зустріч із незнайомцем подарувала шанс усе змінити, за сюжетом.
Робота над проєктом почалася 2012 року, проте призупинилася через незаконний арешт режисера російськими спецслужбами 2014-го та подальше ув'язнення. Після звільнення 2019-го Сенцов відновив виробництво.
Кримінальна драма спільного виробництва України, Польщі та Німеччини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бандити, перестрілки та "лихі 1990-ті" - презентували трейлер кримінальної драми Олега Сенцова
"Це натуралістичний фільм, але передусім розповідає про долю людини, - говорить Сенцов. - У назві – прізвисько головного героя. Носоріг – тварина з поганим зором, але за великої сили та швидкості це проблема його оточення.
"Носорога" написав 2011-го. У мене були знайомі, які займалися темними справами. Один друг почав змінюватися – перестав пити, нюхати кокаїн, зраджувати, їсти м'ясо. Має дружину й п'ятеро дітей. Він став прототипом головного героя, хоча історія вигадана.
Фсбшники вилучили сценарій під час обшуку як доказ моєї схильності до криміналу. Більше нічого ж не було. Але повернули. Їздив із ним по в'язницях, перечитував, трохи правив.
Не шкодую, що був у тюрмі. І що не зняв кіно тоді. Зараз зробив кращий фільм, ніж був би 2013-го.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Головний герой – поганий хлопець. Хороших у фільмі майже немає - Сенцов
"Носоріг" – багатошарова історія про бандита. Про кримінальний світ і про те, чим була для України епоха 1990-х. Що було до і після неї. Події та персонажі тих часів досі мають ореол романтичності. Особливо серед молоді. Ця стрічка розвінчує міф про хороших бандитів. Вона про поганих хлопців, які робили жахливі речі. Не всім сподобається через жорстокість. Але робив максимально чесно, зі знанням тієї реальності.
У 30 років вирішив, що хочу знімати кіно. Зараз мені 45. За 15 зробив два фільми. Хочу більше. У мене творчість – це фізіологічна потреба. Коли ідея тебе обтяжує.
Створення кіно – це постійне навчання. Я критичний до себе. Бачу проблеми, недоліки, ляпи. Знаю, що можна було краще.
Світова прем'єра у Венеції – визнання мене як режисера. Що я не просто хлопець, якого знають через ув'язнення.
Фестиваль – це перший крок, важливий старт шляху фільму до глядачів. Кожен режисер хоче, щоб його кіно сподобалося. Треба робити щиро. Не всім, але комусь сподобається".
Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 23 вересня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дізнавшись про проблему, від дівчини відвертаються всі
Загалом на цьогорічному Венеційському кінофестивалі представили три українські фільми. В основному конкурсі - драму Валентина Васяновича "Відблиск" про хірурга-добровольця із Дніпра, який потрапляє в полон бойовиків. У секції "Горизонти" - стрічку словака Петера Керекеша "Цензорка" про засуджену за вбивство чоловіка жінку, яка народжує сина у виправній колонії Одесі. Картина здобула нагороду за найкращий сценарій.
Коментарі