— У театрі зараз буваю рідко. Дні три тому заходив. Кажуть, щось удачне поставив новий худрук. Треба буде подивитися, — говорить 93-річний Данило Федоряченко, колишній адміністратор-розпорядник столичного театру ім. Франка.
— Ступка був душа-людина, артіст. "Це наш сувенір" — казав про мене. Анекдоти розповідав, міг читать Пушкіна "Євгенія Онєгіна" напам'ять усього. 1978-го в один день прийшли в театр працювати: я, Ступка, Розстальний і Данченко. Тепер нема мені до кого зайти. Раніше — приходжу на роботу — і до нього в кабінет словом перекинутися. Кожен день: "Привіт. Які проблєми?". Всім цікавився.
Богдан Сильвестрович кликав у гості?
— Приходив до нього додому рідко. Дружина його, Лариса, не любила етого дєла. Приглашав тільки, якщо її не було вдома. Якщо вона поверталася, а Ступки ще немає, йшла в театр, чекала, коли спектакль закінчиться і забирала додому. Пасла його. Щоб не втік. Міг. Але був вірний своїй жінці. Добре вони жили. Вона порядок любила. Гостей — ні. Якщо після прем'єри вечеринка, ніхто до Богдана не йшов у гості. А як хтось пішов — вона тут же на поріг: "А хто вас приглашав? Богдан, ти знаєш, що тобі треба відпочивати? Завтра репетиція". Ревнива була. Він їй повода не давав, не демонстрував. Богдан жінки дуже слухався. Як приїхав зі Львова, трохи ще покурив, а потім кинув. Він приїхав перший, уже одружений. Вона: "Вибери мені квартиру в центрі, інакше взагалі не приїду". Вибрав. Жили на Ольгинському провулку — як від театру на Хрещатик іти.
Яким керівником був Ступка?
— Вимогливий і в хороших стосунках з колективом. Дисципліна була. Раптом щось там хтось розкричиться, він міг гарно осадити: "Чого кричиш? Це ж ти винуватий". Ступка на роботі завжди вчасно був. Прийде до десятої і уходив у десять. Отам сидить у себе в кабінеті, чує, що на сцені робиться. Якщо щось — прийде вниз, розкаже їм: "Що ви собі думаєте?". А взагалі добре ставився до свого брата-актора.
Новий господар змінив його кабінет?
— Ще не заходив туди. Все в коридорах здороваємося. Ступка у буфеті з акторами не любив сидіти, краще в кабінеті. У прихожій стіл стояв. Прийдуть чоловік 7-10. П'яним ніколи не був. Випивали, але вино з шампанським не мішали. От Микола Яковченко був у нас — знаменитий артист-комік. Раз кажуть: "Яковченко вмер, лежить коло театру Лесі Українки, забирайте". Прийшли, а його нема. Швидка допомога завезла в Жовтневу лікарню, де мертвяки. Проснувся, перелякався і почав стукати у двері.
1 
1
Коментарі
3