— У видавництві спочатку сказали, що романи хороші, але їх не друкуватимуть. Мене немає сенсу розкручувати, бо стара, — розповідає 77-річна Ніна Фіалко з Тернополя. Вона авторка 17 книжок.
35 років працювала в управлінні громадського харчування.
— Вже на пенсії, після того як пережила операцію, вишивала картини, — продовжує Ніна Іванівна.
— На одну йшло півроку. Дарувала знайомим, але з часом зрозуміла — це не те, що потрібно. Почала писати роман "Родинні гріхи" про довоєнне життя рідного села Косенівка Уманського району на Черкащині. Коли односельці дізналися, що пишу книжку, охоче переповідали сімейні історії.
— Роман тиражем 100 екземплярів видала за гроші рідних. Наклади швидко розійшлися. Писала від руки, доки діти не купили комп'ютер.
Одного разу отримала повідомлення з фото, де бібліотекар зняв потерту й потріпану книжку, що розпадалася. Напис під фото був: "Книги Ніни Фіалко зачитують до "дірок". Це були "Родинні гріхи".
Сюжети беру з життя. В основу може лягти розповідь попутниці з поїзда.
Моє дитинство минуло на Уманщині. Нас налаштовували проти жителів заходу України. Вірили, на жаль, що там усі негідники, зрадники. Після навчання в Кам'янець-Подільському технікумі харчової промисловості на Хмельниччині мене направили до Тернополя. Перший час справді була насторожена через промиті мізки. Вирішила написати про це роман "Дві обручки".
Баба Мирослави досі пам'ятає енкаведиста, від якого загинула її подруга. Через багато років виявляється, що його онук — коханий Мирослави. Дід східняка Арсена досі не може забути, що на його очах розстріляли друга за любов до "бандерівки", за сюжетом.
Книжка вийшла 2019-го в Харківському видавництві "Книжковий клуб". Роман продають у Росії українською.
Навесні чекаю виходу "Колискової для Софійки" в тому ж видавництві. Роман розповідає про сурогатне материнство. Ця тема актуальна, адже жінки в Україні охоче стають "інкубаторами" для інших родин.
3 
35413
Коментарі