"Задирали спідниці, дивилися, чи є хвостик"

 

Львівський письменник Юрій Винничук, 58 років, не часто приїздить до Києва. У п"ятницю ходить павільйонами київської книжкової ярмарки "Медвін", яка тривала в Інституті фізкультури з 8 по 11 квітня. Представляє читачам фільм "Трагічне кохання до зрадливої Нуськи". Режисер Тарас Ткаченко зняв його за повістю Винничука "Граната на двох".

Зараз письменник укладає антологію українських відьом.

— Збираю перекази історичних документів, художні твори. В Україні до відьом ставилися поблажливіше, ніж у Західній Європі. Не спалювали, а лише убезпечувалися від них оберегами. Вішали ворону чи кажана на хліві, де корова, щоб відьма молоко не крала. У Східній Європі чарівниць випробовували водою. Але їх тримала вода, бо мали на собі кілька спідниць. Щоб не втопилися, їх прив"язували на шнурок і вчасно витягали. Ще задирали спідниці, дивилися, чи є хвостик. Але бувають відьми роблені й вроджені. Якщо роблена, то не має хвостика.

У книжці "Житіє гаремноє" ви пишете, що Роксолана була секс-бомбою, а не патріоткою.

— Немає жодних даних, що Роксолана проявила себе як українка чи християнка. До неї турки не вводили на православних податку на відвідання Гробу Господнього у Єрусалимі. Роксолана була ініціаторкою, щоб такий податок ввести. Султан мав кілька сот секс-бомб з Європи, Азії, Кавказу, прекрасних черкесочок. І раптом з"являється якась замухришка, середнього росту і якось добивається статусу.

Може, була відьмою?

— Може, чогось і підсипала. У всякому разі, досягла всього не тільки своєю вродою.

Твори письменниць любите читати?

— Цікаві письменниці Софія Андрухович, Таня Малярчук, Оксана Забужко. Але я жінкам-письменницям співчуваю. Вони мають купу домашніх обов"язків, мусять виховувати дітей. Тому жінок у літературі менше, ніж чоловіків. Письменниці, які починали 10 років тому, кудись зникають, виходять заміж. До мене на вечори приходять або бабці, цьоткі, або абсолютно молоді дівчата. Нещодавно зустрів таку, яка прочитала всьо — мене, Матіос, Забужко, Андруховича. Зараз вийшла заміж. Рік не бачив її на тусовках. Питаю, як поживаєш. "Ой, ти знаєш, я вся у ремонтах, плитку бігаю дістаю".

Я вигадав ірландську поему. Ще й приліпив такі слова? як Дніпро, татари, Київ

У творах, інтерв"ю ви часто видаєте вигадані факти за реальні.

— Мені соромно за свою поведінку, — надпиває червоного вина з одноразового стаканчика. — Науковці писали роботи по моїх вигадках. Я вигадав ірландську поему, якої в реальності не було. Зліпив з різних ірландських текстів. Ще й приліпив такі слова? як Дніпро, татари, Київ. Вислав Дмитрові Павличку, бо він попросив. Він сприйняв текст за чисту монету, хотів перекласти ще й видати книжку. Після цього поемою зацікавилися ірландські науковці, попросили надіслати оригінал. Я не думав, що у Дубліні на конференції Павличко покаже її текст ірландцю. Той сказав, що то не поема, а вінегрет.

До суду не подавали?

— Я ж не краду нічого. Я своє віддаю. Я щедра людина. Інколи приписую якомусь письменнику гарне оповідання — це все одно, що жебраку дати копійку.

Київський психоаналітик і філософ Назіп Хамітов, 47 років, на книжковому ярмарку презентує п"яте перевидання своєї книги "Одиночество женское и мужское".

— Це результат 15-річної психоаналітичної практики, — каже він. — Я описую самітників. Філософ Фрідріх Ніцше все життя був відлюдником. Володимир Ленін психологічно був людиною середньої статі — як чоловік не сприймав жінок. Вони були для нього лише товаришами по боротьбі. Єдиною жінкою, яку палко кохав усе життя, була революція. Це зумовило його самітність, а з іншого боку, дивовижну енергію та активність.

Книжка перекладена болгарською, німецькою, російською мовами. Останнє перевидання російською коштує 35–40 грн. Вийшло в київському видавництві "Атіка" на 224 сторінках.

У фентезі "Гроза над Славутичем" 44-річний політолог Костянтин Матвієнко описує пригоди студентів, які перенеслися в часи Київської Русі. Книжка вийшла у вінницькому видавництві "Теза". Поряд із князями Києм та Аскольдом у ній є сучасні персонажі: політолог Полянський і найкрасивіший прем"єр у світі — пані Євдокименко. Роман буде цікавий підліткам. Коштує 47 грн. У тексті на 355 сторінок закралися сім орфографічних помилок.

58-річний киянин Валерій Бобрович у видавництві "Зелений пес" видрукував автобіографічну книгу "Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима". Автор — сотник УНА-УНСО. Командував українськими підрозділами, які воювали на боці Грузії в Грузино-абхазькій війні 1992–1993 років. На сторінці 35 можна знайти такі рядки:

"Вместе весело бежать по болотам,

А деревни поджигать лучше ротой.

Раз атака, два атака — нет селенья!

Как мы любим коренное населенье".

(Фольклор російського спецназу).

"У спілкуванні з грузинами найбільше мене тішили їхні інтерпретації наших прислів"їв. Наприклад: "Не так страшен чорт, як його малютка". Або "Слушай, сотник, не перегинай кутьке хвіст" — пише на сторінці 70.

— Падажді! Не стріляй! Сейчас вспомню. Вах! Как же ето будет по-рускі? Как же он називається? А, а вспомніл! Лошад паласатий.

"Я все зрозумів. Тієї ночі був пароль "Зебра" — йдеться на сторінці 54.

×