"Усі другорядні персонажі — реальні постаті"

— У державі стався конституційний переворот. Царська влада почала обмежувати права своїх мешканців. Коли стала закручувати гайки, з'явилися терористичні групи. У чиновників і силовиків полетіли саморобні бомби. Аналогія з Майданом цілком можлива, але тут ідеться про 1907 рік, — про свою ­45-ту­ книжку "Київські бомби" розповідає письменник Андрій Кокотюха, 43 роки. Роман вийшов у видавництві "Фоліо".

— Спочатку більшовики влаштовували акції проти влади з ідейних міркувань. Грабували банки, магазини, в чому теж брав участь відомий терорист товаріщ Сталін. Але коли 1917-го самі прийшли до влади, всю ідейність поступово витіснив чистий кримінал. Хлопці з Небесної сотні загинули на Майдані, щоби більше не повертатися у СРСР. Вони боролися із залишками радянської влади.

Шукав по бібліотеках згадки про українців, які на початку ХХ століття боролися за незалежність, робили саморобні бомби і стріляли у солдатів на вулицях Києва. Нема номера "Киевских губернских ведомостей" за 1907 рік, де б не згадували про черговий теракт. У книжці "Повсе­дневная жизнь российских жандармов" знайшов цілий розділ, написаний з документів київського охоронного відділення. Тоді все керівництво силових структур призначалося з Росії. Так само, як у нас останні три роки СБУ і Мінобороною керували росіяни.

Про головного героя Андрія Волоха теж вичитали в газетах?

— Усі ключові персонажі вигадані, але другорядні — реальні постаті. У книжці згадую відомого терориста Бориса Савінкова, тодішнього начальника Київського охоронного відділення та генерал-губернатора. Використав багато епізодів, які вичитав у старих газетах. Терористи напали на військову частину, розстріляли на вулицях офіцерів, десь пограбували банк — це все з тодішньої кримінальної хроніки.

Роман починається з нападу на чиновників. Планував, що цей теракт відбудеться у центрі Києва. Консультувався з істориком Данилом Яневським. Він сказав, що в центрі не можна, бо напад буде неуспішний. Перейшли на інші вулиці. Виявилося, що історик ще й знає, як робити теракти. Жіночі образи допомагала розробити філолог Софія Філоненко. У мене з ними проблема. В результаті героїні вийшли такими, наче переведені у формат 3Д.

Коли вийде ваша книжка про ­Майдан?

— Напишу через рік після нашої перемоги. Поки її нема, якщо таке в Криму робиться. За нас ще тримається радянська влада. Переможемо тоді, коли окупаційні війська вийдуть із півострова, посилимо кордони, нормально пройдуть вибори президента і парламенту. Коли перестанемо прокидатися зранку з думками "Слава Богу, сьогодні нікого не вбили". Вже є назва книги, сюжет, часові рамки й персонажі. Це гостросюжетний роман із погонями, бійками, мєнтами. Не буде одного головного героя — як не було на Майдані. Книга про війну, тому матиме чіткий розподіл на ворогів і друзів. Усі персонажі з нашого окопу витягнуті з особистого комфорту. Вони — креативний клас (представники творчих професій. — "ГПУ"), але з коктейлями і бруківкою в руках. Цікаво, як екстремальні умови вплинули на них і країну загалом. Як смерті сотні майданівців вплинули на нас, щоб ми зазнали невідворотних змін. Кохання у книжці не буде. Коли на тебе йде лава "беркутів", тобі не до любові. Для тих, хто одружувався на барикадах, існують письменниці Галина Вдовиченко, Ірен Роздобудько, — жартує Андрій Кокотюха. — Про Жіночу сотню напише роман на 800 сторінок Оксана Забужко. У ньому чоловіків не буде на Майдані. Авторка пояснить, що "Беркут" — типові українські мужчини, а Майдан зробила Жіноча сотня.

×