Актор Володимир Толоконніков 25 червня відзначив 65-річчя. Знаменитим його зробила роль Поліграфа Шарикова у фільмі киянина Володимира Бортка "Собаче серце". Також він утілив міліціонера в серіалі "Віола Тараканова". Загалом знявся у 23 стрічках.
Народився Володимир Олексійович у казахському місті Алмати. Мати працювала на біокомбінаті. Мала гарний голос. Коли співала, у квартирі лопалися шибки. Під час війни вона прихистила солдата, який став батьком її сина. Чоловік одужав, пішов до магазину по картоплю й не повернувся. Не залишив навіть фотографії.
Володимир три роки поступав до Москви на актора й художника-графіка. Скрізь його бракували, казали, що не має таланту. Зрештою, Толоконніков влаштувався стажером у російський Куйбишевський ТЮГ і в місцевий театральний виш. Однак на гастролях побився через актрису з іншим актором. З інституту його відрахували. Володимир повернувся в Алмати, влаштувався у драмтеатр ім. Лермонтова, де вже 30 років грає лісовиків, грабіжників та квазімод. За ці ролі отримав російську Держпремію та звання "Людина року-2005" у Казахстані. За пияцтво його двічі понижували з посади актора до робітника сцени.
— Зараз у кіно не знімаюся, — розповідає актор. — Тепер не ті часи, коли можна прилетіти, знятися, повернутися, відіграти виставу і знову полетіти на зйомки. Час треба підбирати днів за сто.
Останній фільм за участю Толоконнікова — "}{отт@бич" 2006 року. Зіграв у ньому джина. Каже, що став заручником ролі Шарикова із "Собачого серця".
— Особливо діймала пацанва. Кричали: "Агов, Шарік, Шарік!". Мене це вбивало. В автобусі підходить учителька й говорить: "Це ви собаку грали? Приходьте до нас у школу, хай на вас діти подивляться". А в школі вимагали заспівати частівку із фільму "Эх, яблочко, да на тарелочке".
Для ролі Шарикова акторів шукали по всій країні. У театр, де працював Толоконніков, випадково прийшла на виставу асистентка режисера Володимира Бортка Галина Гальцева. Вона й порадила Володимира Олексійовича на роль. На неї Толоконнікова вибрали серед 70 акторів. Претендував, зокрема, і Микола Караченцов. Володимира Олексійовича затвердили після сцени, коли він проголошував тост "Желаю, чтобы все". Режисеру Володимирові Бортку вона особливо сподобалася.
Роллю актор не задоволений.
— Можна було попрацювати краще, — зізнається. — А я недопрацював. Але Бортко мені завжди каже: "Пішов ти нахер, постійно незадоволений".
Додає, що на цю роль пробувався також Євген Євстігнєєв, який зіграв професора Преображенського.
— Євген Санич був геніальним артистом, — каже Толоконніков. — Але коли він пробувався на Шарикова, дуже сильно випендрювався.
Після розпаду Радянського Союзу актор запив. Його звільнили з театру, він залишився без роботи. Однак за кілька років повернувся на сцену. Після смерті матері продав квартиру в Алмати. На ці гроші п"ять років будував за містом котедж, посадив там сад, вирощує троянди. Одружений удруге, має двох синів. Старшого назвав Інокентієм на честь актора Смоктуновського, він навчається в університеті. Молодший Родіон — у гімназії.
3 
1
Коментарі
1