У жовтні на сцені Чернігівського молодіжного театру відбудеться прем"єра моноспектаклю 47-річного Володимира Банюка "Іуда Іскаріот" за повістю російського письменника Леоніда Андреєва. Виставу актор готує самотужки, у вільний час.
Володимир чекає у дворі театру, курить червону "Приму срібну". Запрошує пройти до театрального музею.
— Сейчас все будут собираться на репетицию. Тут нам никто не помешает, — говорить чистою російською.
Останню нову роль у театрі Банюк отримав 2006-го. Запевняє, що для актора два роки простою — це неприпустима розкіш. Уперше виставу про Іуду Банюк показав у запасниках Чернігівського історичного музею півроку тому. На тлі сірих стін, високого вікна зі старовинними ґратами чоловік у лахмітті, з ланцюгами на руках розмовляє з Богом. Колегам сподобалося, "Іуду" включили в репертуар Молодіжного театру.
— Я показую Іуду людиною, що любила Ісуса більше за інших апостолів. Якщо Богові був потрібен Ісус, то треба й Іуда. Заради любові до Господа він пішов на зраду, — розказує Банюк. — Переконаний, глядач мене зрозуміє. Чернігівська публіка відчуває, де фальш, де проблема, де удача. Хто приїжджає в Чернігів? Хал-тур-щи-ки! Навіть Валерій Золотухін у спектаклі "Собаче серце" працював із холодним носом і лівою ногою. Там, де він розраховував на вибух аплодисментів, публіка ввічливо мовчала.
Питаю, чи не думав колись змінити роботу.
— Молодіжний театр створювали ми — вісім випускників Дніпропетровського театрального училища. Як можна кинути своє дітище? — дивується він.
Каже, що ніколи не був одружений.
— Дорожу свободою й не терплю насилля, — пояснює актор. — Батьки нас із молодшим братом виховали у волелюбному дусі. Раніше писав політичну сатиру. У журналі "Перець" її друкували повністю, а в обласній газеті "Деснянська правда" брали не все. Відпусток я не маю. Захопився драматургією, пишу в шухляду. Ще ніде не друкувався.
3 
35413
Коментарі