— Батько пошив синьо-жовтий стяг зі шматків штор і вийшов на Майдан, — розповідає 32-річна Тетяна Матасова. Стала лауреаткою театральної премії "Київська пектораль" у номінації "Найкращий режисерський дебют". У столичному театрі "Берегиня" поставила "Тіні забутих предків". На початку розмови згадує дитячі враження від екранізації повісті Михайла Коцюбинського.
— "Тіні забутих предків" вплинули на мою родину, — продовжує Тетяна. — Батько — Віктор Шекера, виріс у селі Веселий Кут Таращанського району на Київщині. Після фільму Сергія Параджанова почав вивчати історію, культуру України. 1990-го став учасником Революції на граніті. У мене збереглася дитяча світлина з його саморобним прапором. Батьки не довго прожили у шлюбі. Коли відвідувала бабу, помітила, що її вишивка не типова для Київщини. Яскрава, строката. Напевно батькова родина мала гуцульське коріння. Тому вибір "Тіней забутих предків" для дипломної режисерської постановки був для мене очевидний.
Яка вийшла вистава?
— Музична. Насичена народними піснями і танцями. Дію безперервно супроводжують оркестри.
Сам твір Коцюбинського — музичний. Живі інструменти дозволяють вловити навіть шум річки Черемош, почути голос сокири. Марічка вигадує співанки. Матеріал підходив для театру фольклору, яким є "Берегиня". Вистава вийшла не подібна до фільму. Єдина пісня, що ми запозичили з кіношедевра — "Вербова дощечка". Скрипалька оркестру також задіяна у виставі, як одна з нявок.
Через що сварилися Гутенюки з Палійчуками? Це вже давно забуто. Бо головне в історії Іванка та Марічки — кохання. Незнищенне, навіть після їхньої смерті. Побутові сутички й чвари — це дрібниці, що минають. А почуття залишаються назавжди. Власне це я й виводила на передній план у постановці.
Одним з елементів сценографії є яблука. Вони — символ життя, любові, пристрасті та спокуси. У нас вони завжди справжні, бо історія про щире почуття.
Окрім повісті Коцюбинського, наша вистава має ще одну прив'язку до фільму "Тіні забутих предків". Театр "Берегиня" розташований поряд із будинком, у якому жив виконавець головної ролі Іван Миколайчук. Квіти від глядачів ми відносимо до пам'ятної таблички.
Чим цікавий театр "Берегиня"?
— Мій одноліток. Театру 32 роки. Розпочався з фольклорного ансамблю "Берегиня". Його заснував Микола Буравський, досі продовжує збирати фольклор. Ансамбль виконував пісні, реконструював костюми. Згодом з'явилося бажання відтворювати обрядові дійства. Перетворювалися на театр. Близько року тому колектив очолила Ільїна Генсіцька-Семенцова. Після "Тіні забутих предків" вирішили обрати драматичний вектор, не забуваючи про фольклор.
Друга наша спільна робота — сатирична комедія "Конотопська відьма" за Григорієм Квіткою-Основ'яненком. Також поставили концерт-виставу "Веселощі Кухмістерки". У давнину місцину на лівому березі Дніпра, де тепер розташований театр, називали Кухмістерською слобідкою. У цій роботі я шукала драматичний матеріал. З'явилася ідея використати щось із сучасної літератури. Вибрали книжку Марії Матіос "Кулінарні фіґлі". Тепер, попри карантин, готуємося до прем'єри. Спектакль про життя народної художниці Марії Примаченко готуємо скайпом.
2 
35413
Коментарі