Стрічку про перших добровольців Нацгвардії знімають телеканал "2+2" і компанія "Президент фільм Україна". 11 грудня працюють над сценами тренувань фільму "Гвардія" у військовій частині Василькова, неподалік столиці.
На спортивному майданчику навпроти колони із семи акторів у камуфляжі ходить 53-річний Олексій Горбунов, курить. Плац устелений снігом. Мрячить.
— Самое главное — не сдохнуть в первый же момент. Упор лежа принять и по-пластунски ко мне, — персонаж Горбунова тренує розвідкову чоту. Його герой — колишній військовий на пенсії, пройшов Афганістан.
— Я ж громадянин України. С такой кровью достается нам наша свобода. Люди гибнут, особенно наши молодые пацаны. Они первые пошли хватать на себя пули. Многих вижу в госпиталях, когда приезжаю с концертами, — продовжує Горбунов. — Россия — это не Кремль. В России много замечательных людей, как и в Украине. Но и дураков хватает. У меня наполовину русской и украинской крови. Отец с Алтая, там живут братья и сестры по его линии. Моя старшая дочка родилась в Киеве, младшая — в Москве. 12 лет там отработал в театре. Снимался с Янковским, Джигарханяном, Евстигнеевым. Но родина моя — Украина. Я здесь, что бы ни случилось. В России буду сниматься, но не сейчас, когда такая ситуация. Пришло время записать пластинку, сделать спектакль, набрать курс артистов. Пора родине отдавать что-то. Нужно меньше обсуждать Россию, а больше заниматься своими делами. Поддерживать талантливых и молодых. У них честность еще есть. У "динозавров" функция совести давно стерта.
Поруч займаються на турніках військові. Грають у масовці. Багато воювали на Донбасі.
— Знімали нас, як присягу приймали. Раніше служив у Криму. Там ситуація нагніталася. Вони були протів нас. Якщо йдеш по Криму у формі, тебе останавлювали, забирали воєнний і розривали. Міліція нічо не робила. Пропонували остатися в російській армії. З 20 тисяч військових вийшли звідти тільки чотири. Решта 16 погналися за грошима заради кращого життя. Тепер на їхніх особових справах написано "склонен к измене Родины", — каже 24-річний Вадим. Прізвища просить не називати.
На місце зйомки іншої сцени йдуть оператор і режисер.
— Сообщили, что видели меня в газете. Надо выкупить весь тираж, — жартує оператор Анатолій Химич, 57 років. Під капюшоном — червоно-чорна шапка з українським прапором.
— Був Майдан, потім Путін наступив нам на горло. Це залишаємо за кадром. У картині йдеться про навчання у військовій частині, стосунки між героями. Фільм закінчиться першим бойовим завданням, — розповідає режисер 40-річний Олексій Шапарев у чорному пуховику майже до п'ят. — З акторів — одні діаманти, сам не очікував. Так кайфово ввійшли в цей стан. Я наче кіно дивлюся, а не знімаю. Римма Зюбіна запитує: "Пане режисере, а як руки мені тримати?" — "Риммо, як я, такий карлик, буду такій мегатьоті розказувати?" Серіал про любов. Як в анекдоті лектор каже: "Любовь есть традиционная, когда мужчина любит женщину. Не очень традиционная, когда мужчина любит мужчину. А есть еще любовь к Родине." Ото в нас кіно — про третю любов.
У перерві між зйомками кримськотатарський актор Ахтем Сеїтаблаєв гріється в машині. Сьогодні відзначає 42-річчя.
— Играю крымского татарина с очень редким именем Ахтем. Сегодня украинцы — это статусное понятие, не важно, кто ты по национальности. Крымские татары — это неотъемлемая часть украинского народа. Поэтому для меня большая ответственность представлять свой народ в этом фильме, — Ахтем Сеїтаблаєв у камуфляжі, грає одного з семи добровольців. — Сейчас в Крыму подавляется любое инакомыслие. Запрещают даже проводить День памяти. Век оккупационной власти недолгий, со временем сами разбегуться. Это шакалье отродье живет в мечтах, что кто-то принесет им бесплатную колбасу. Кто больше заплатит, тот — хозяин и бог.
Фільм "Гвардія" вийде навесні 2015-го, до річниці створення Національної Гвардії.
1 
1
Коментарі